Сімейне законодавство України

Сімейне законодавство України

Сімейні стосунки зазнають впливу різноманітних соціальних регуляторів: норм моралі, юридичних, релігійних норм тощо.

Однак, оскільки йдеться про «сімейне право», то далі предметом аналізу має бути сімейне законодавства, тобто, сукупність юридичних норм та правил, що регулюють сімейні відносини.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Який основний документ регулює сімейні відносини в Україні?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Історія семейного законодавства

У багатьох підручниках та посібниках з сімейного права розгляд цього питання починається з більш чи менш ґрунтовного екскурсу в історію сімейного законодавства (іноді історії сімейного законо­давства України, навіть, присвячували спеціальні глави).

Проте, такий підхід, хоча і є цікавим, але здається невиправданим, оскіль­ки, на відміну від цивільного права, яке має традицію, сімейне за­конодавство, зазвичай, зазнавало кардинальних змін не внаслідок об’єктивного плину подій, а в результаті зміни ідеології, соціальних потрясінь тощо.

Так само як важко насаджувалися в післяязичницькій Русі за допомогою права незвичні норми християнської сімейної моральності, непросто (хоча і швидше) відбувалося й руйнування Радянською владою за допомогою законодавства підвалин христи­янського шлюбу та сім’ї.

Спроба реставрації чи то християнських, чи то народних поглядів на сімейні стосунки, яка відбувається зараз, також, значною мірою, відбувається вольовим шляхом, а не внаслі­док внутрішньої логіки розвитку сімейного права (детальніше про згадані проблеми мова піде у наступному підрозділі).

Отже, здається недоцільним давати тут огляд історії сімейного законодавства.

Тим більше, що у «дорадянський» період його транс­формації відбувалися у контексті загального розвитку цивільного законодавства та канонічного права (котре, втім, особливих транс­формацій протягом тисячолітнього існування і не зазнавало).

Із на­ведених міркувань обмежимося характеристикою чинного сімейно­го законодавства та інших норм, що регулюють сімейні відносини.

Норми Конституції України щодо сімейного права

Підґрунтям вітчизняного сімейного законодавства є Конституція України, три статі якої безпосередньо (ст.ст. 32, 51, 52), а ще декілька опосередковано (ст.ст. 24, 26, 55, 56, 124) стосу­ються регулювання сімейних відносин та захисту прав їх учасників.

Зокрема, частиною першою ст. 32 Конституції встановлюється, що ніхто не може зазнавати втручання у в його особисте і сімейне жит­тя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 51 Конституції закріплює такі положення: «Шлюб ґрунтується на віль­ній згоді жінки та чоловіка.

Кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про сво­їх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьків­ство охороняються державою».

Стаття 52 Конституції встановлює: « Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня, покладається на державу».

Однак, було б невірним відносити Конституцію України до на­ціонального сімейного законодавства, оскільки при такому підході може виникнути враження, що Основний Закон складається із су­купності норм галузевого законодавства.

Більш точною здається характеристика відповідних її норм саме як підґрунтя сімейного законодавства (так само, як інші норми, є підґрунтям цивільного, ад­міністративного, житлового тощо законодавства).

Відповідно до ст. 13 СК (яка відтворює положення частини першої ст. 9 Конституції України), частиною національного сі­мейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Джерела сімейного законодавства України

Зокрема, джерелами сімейного законодавства України є:

• Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок (Ратифікована Верховною Радою УРСР 24 грудня 1980 p.);
• Конвенція про права дитини (Ратифікована Верховною Радою УРСР 27 лютого 1991 p.);
• Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивіль­них, сімейних і кримінальних справах (Ратифікована 10 листопа­да 1994 p.);
• Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Ратифікована 3 серпня 2006 р);
• Конвенція про стягнення алімен­тів за кордоном (Ратифікована 20 липня 2006 p.);
• Конвенція про контакт з дітьми (Ратифікована 20 вересня 2006 p.).

Слід підкреслити, що міжнародні договорі, чинні в Україні, не просто є частиною національного сімейного законодавства України, але й мають пріоритет перед національним законодавством.

Це означає, що у випадках, коли міжнародний договір укладений ра­ніше видання акіу національного законодавства, то останній не на­бирає чинності взагалі.

Якщо ж акт національного законодавства виданий раніше, ніж був укладений міжнародний договір, то акт національного законодавства втрачає силу з моменту набрання чин­ності міжнародним договором.

Сімейний кодекс України

Основним спеціальним джерелом сімейного законодавства України є Сімейний кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 року (набрав чинності одночасно з ЦК України – з 1 січня 2004 p.).

Поряд із Цивільним кодексом України Сімейний кодекс належить до най­важливіших законодавчих актів, що визначають та забезпечують статус приватних осіб.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виник­нення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

Метою регулювання сімейних відносин Сімейним кодек­сом України проголошено зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї; побудови сімейних від­носин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та пова­ги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімей­ним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сімейний кодекс складається з семи розділів, 24 глав та 287 статей.

Крім цього, до його складу входить також розділ п’ятий Кодексу про шлюб та сім’ю, норми якого діють у частині, що не су­перечить Сімейному кодексу України, до прийняття спеціального закону.

Розділи СК України:

Розділ 1. Загальні положення включає глави:

1. Сім’я. Регулювання сімейних відносин;

2. Здійснення сімейних прав та ви­конання сімейних обов’язків. Захист сімейних прав та інтересів.

Розділ 2. Шлюб. Права та обов’язки подружжя включає глави:

3. Загальні положення;

4. Державна реєстрація шлюбу;

5. Недійсність шлюбі;

6. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя);

7. Право особистої приватної власності дружини та чоловіка;

8. Право спільної сумісної власності подружжя;

9. Права та обов’язки подружжя по утриманню;

10. Шлюбний договір;

11. Припинення шлюбу.

Розділ 3. Права та обов’язки матері, батька і дитини включає глави:

12. Визначення походження дитини;

13. Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей;

14. Права батьків і дітей на май­но;

15. Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його вико­нання.

16. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання;

17. Обов’язок повнолітніх дочок, сина утримувати батьків та його виконання.

Розділ 4. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування включає глави:

18. Усиновлення;

19. Опіка та піклування над дітьми;

20. Патронат над дітьми;

21-1. Прийомна сім’я;

20-2. Дитячий будинок сімейного типу.

Розділ 5. Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів включає глави:

21. Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів;

22. Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів.

Розділ 6. Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства;

Розділ 7. Прикінцеві положення.

Оскільки СК України є основним спеціальним джерелом сімей­ного законодавства України, то звідси випливає той практично важли­вий висновок, що коли йдеться про відносини, пов’язані із шлюбом; стосунки між подружжям, батьками і дітьми, членами сім’ї та роди­чами (коло яких визначає СК), керуватися, передусім, слідує нормами Сімейного кодексу, якщо інше прямо не застережене у законі.

Цивільний кодекс України

Разом із тим, оскільки сімейні відносини за своєю сутністю є цивільно-правовими, то зазначене не виключає, а навпаки, припус­кає застосування до їх регулювання також і норм ЦК України.

Такий висновок не лише ґрунтується на теоретичних конструк­ціях, але має під собою і легальну основу.

Зокрема, ст. 8 СК України встановлює, що майнові відносини між подружжям, батьками та ді­тьми, іншими членами сім’ї та родичами, не врегульовані СК, регу­люються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Таким чином, зазначена норма СК визначає засади субсидіарного (додаткового) застосування норм цивільного законодавства до ре­гулювання сімейних відносин.

Як випливає з її змісту, умовами застосування норм ЦК до регу­лювання сімейних відносин, нібито, є:

• майновий характер сімей­них відносин;
• неврегульованість їх СК;
• відповідність такого регулювання суті цих відносин.

Однак такий висновок суперечить засадам субсидіарного засто­сування Цивільного кодексу, встановленим ст. 9 ЦК України, котра передбачає, що положення останнього застосовуються до сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З врахуванням існування зазначеної колізії правових норм, при вирішенні питання про застосування норм ЦК до сімейних відно­син, слід виходити з того, що ЦК України за своєю концепцією та змістом є кодексом приватного права, якому відводиться провід­на роль у системі законодавства, що регулює відносини за участю приватної особи.

Отже положення ЦК мають застосовуватися не лише до «суто цивільних» відносин (у вузькому розумінні цього поняття), але й до будь-яких взаємин (як майнових, так і немайнових) суб’єктів приватного права, що не врегульовані спеціальним законодавством.

Інше рішення неминуче погіршує становище осіб, які перебувають у сімейних відносинах, порівняно з тими, що не є учасниками таких відносин.

До цього слід додати, що, як випливає з суті додаткового засто­сування норм однієї галузі законодавства до відносин іншої галузі, має йтися про субсидіарне застосування не лише ЦК України, але й інших актів цивільного законодавства.

Разом із тим, для субсидіар­ного застосування цивільного законодавства до сімейних відносин норм ЦК України необхідною є неврегульованість сімейних відно­син не тільки нормами СК, але й іншими актами спеціального сі­мейного законодавства.

Що стосується вимоги відповідності норм ЦК України «суті сімейних відносин», до яких вони можуть застосовуватися субсидіарно, то така вимога є надто неконкретною, щоб мати значення критерію визначення кола норм ЦК, які підлягають застосуванню.

Натомість, більш правильним є керуватися тими міркуваннями, що норми ЦК України можуть застосовуватися у випадку прогалин в сі­мейному законодавстві до будь яких сімейних відносин, що мають майновий характер, а також до тих немайнових відносин, зміст яких охоплюється положеннями книги другої ЦК України «Особисті не­майнові права фізичної особи».

Певною альтернативою субсидіарному застосуванню норм ци­вільного законодавства виглядають положення ст. 10 СК стосовно застосування аналогії закону та аналогії права.

Регулювання сімейних відносин нормами СК та ЦК

Згадана стаття передбачає, що коли певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосову­ються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (ана­логія закону).

Якщо ж до регулювання сімейних відносин немож­ливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Однак наведене положення потребує поширювального тлу­мачення, оскільки немає підстав пов’язувати аналогію закону при регулюванні сімейних відносин виключно із відсутністю чи засто­суванням норм СК.

Так, логічно припустити, що для застосуван­ня аналогії закону сімейні відносини мають бути не врегульовані не лише СК, але й іншими актами сімейного законодавства, котрі б прямо регулювали ці відносини.

Крім того, умовою застосування аналогії закону є також неможливість субсидіарного застосування норми ЦК України, котрі відповідно до ст. 8 СК могли б бути засто­совані у випадку прогалин в сімейному законодавстві.

Невірно було б також звужувати поняття аналогії закону до мож­ливості застосування лише норм СК, які регулюють подібні відно­сини.

Очевидно, аналогія закону має місце і в тому випадку, коли застосовуються норми інших актів сімейного законодавства, які ре­гулюють такі відносини.

Отже, застосування аналогії закону можливе за таких умов:

• відносини сторін знаходяться у сфері дії сімейного законодав­ства, тобто, є сімейними відносинами;
• вказані відносини не вре­гульовані СК, іншими актами сімейного законодавства або догово­ром;
• існують норми СК або іншого закону, що регулюють подібні за змістом сімейні відносини.

Що стосується аналогії права, то умо­ви її застосування такі:

• відносини сторін знаходяться у сфері дії сімейного законодавства, тобто, є сімейними відносинами;
• вка­зані відносини не врегульовані СК, іншими актами сімейного зако­нодавства або договором;
• відсутні норми, що регулюють подібні за змістом сімейні відносини.

Специфічним джерелом сімейного законодавства є звичай.

Згідно зі ст. 11 СК при вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також 46 звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших зако­нів та моральним засадам суспільства.

Оскільки СК не містить поняття звичаю, слід керуватися поло­женнями частини першої ст. 7 ЦК України, котра встановлює, що звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами зако­нодавства, але є усталеним у певній сфері відносин.

Хоча у ст. 11 СК згадуються лише «місцевий звичай» та «звичай національної меншини», однак суд не обмежений у своєму праві за­стосувати й інші види звичаїв, що не суперечать сутності сімейних відносин.

Порівнюючи положення ст. 11 СК та ст. 7 ЦК України, можна зробити висновок, що «місцевий звичай» та «звичай націо­нальної меншини» можуть застосовуватися за заявою заінтересова­ної сторони, тоді як інші види звичаїв можуть застосовуватися су­дом з власної ініціативи.

Слід звернути увагу на те, що недосить точною є вимога вра­хування відповідності місцевого звичаю та звичаю національної меншини «моральним засадам суспільства», оскільки у даному випадку виникає колізія звичаїв.

Адже «моральні засади суспіль­ства» є категорією звичаєвого права, якій надана обов’язкова сила нормою закону.

Разом з тим, ця категорія сама по собі вимагає додаткового тлумачення, а отже потребує з’ясування сукупності конкретних звичаїв, що визначають моральні засади суспільства (положення релігії, яка домінує у даному суспільстві; гуманітар­ні цінності, прийняті у ньому, тощо).

З цих міркувань практично доцільним є оцінювати вимогу відповідності моральним засадам суспільства як надання у випадку спору переваг тим звичаям, котрі мають загальний для усього суспільства характер, а не місцевий чи локальний характер.

Отже не можуть застосовуватися судами звичаї, які суперечать вимогам СК, інших актів законодавства, не відповідають договору сторін або моральним засадам суспільства, котрі мають загальний характер.

Таким чином, правові звичаї за юридичною силою посту­паються і СК, і актам законодавства, і договорам та іншим видам правових норм.

Такий підхід відповідає східноєвропейській концепції сімейно­го права (яка прийнята і в Україні), де правовому звичаю традиційно відводиться другорядна роль.

Внаслідок цього багато які із звичаїв, згадані у актах законодавства, нерідко виступають лише у якості до­повнення до цих актів.

Консультація адвоката по сімейним справам при сімейному законодавстві України

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при сімейному законодавстві України, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про сімейне законодавство України на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про сімейне законодавство України! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про сімейне законодавство України, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Сімейне законодавство України”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Сімейно-правова відповідальність;
2. Органи опіки та піклування у сімейних відносинах;
3. Адвокат в сімейних правовідносинах;
4. Здійснення сімейних прав;
5. Виконання сімейних обов’язків;
6. Адвокат при визнанні шлюбу недійсним;
7. Визнання шлюбу неукладеним;
8. Розлучення через РАЦС: процедура розірвання шлюбу;
9. Розлучення через суд.