Виконання сімейних обов’язків

Виконання сімейних обов’язків

Сімейний обов’язок – це адресована особі вимога певної поведінки, що ґрунтується на положеннях закону або договору учасників сімейних відносин.

Стаття 15 СК, що має назву «Виконання сімейних обов’язків«, не містить визначення сімейного обов’язку та вказівок на загальні засади їх виконання, що змушує звертатися, спираючись на ст. 8 СК, до відповідних положень Цивільного кодексу, зокрема, до ст. 14 ЦК України.

У кожному разі сімейні обов’язки є «персональними», «невідчужуваними», тобто, такими, що тісно пов’язані з певною особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

З положень про невідчужуваність сімейних обов’язків особис­того немайнового характеру слідує, що у разі визнання особи недієз­датною, такі обов’язки припиняються.

Це пов’язано з тим, що втрата особою дієздатності тягне неможливість виконання нею обов’язків особисто, оскільки вона втратила право вчиняти дії з юридичними наслідками.

Таким чином, припиняється можливість виконання від­повідних сімейних обов’язків, що належали особі, визнаній недієз­датною, взагалі.

Однак викладене не стосується майнових сімейних обов’язків, які за своєю сутністю є такими, що можуть виконуватися іншими особами.

Таким чином, майновий обов’язок особи, визнаною недіє­здатною, за неї виконує опікун.

Оскільки опікун не зобов’язаний витрачати власні кошти на користь опікуваного, то виконання ним обов’язку за недієздатну особу здійснюється за її рахунок.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Що таке сімейний обов'язок? Який шлюбний вік встановлений для жінок? З якого віку виникає цивільна дієздатність?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Невиконання сімейних обов’язків

У частині третій ст. 15 СК України зроблено спробу вирішити проблему невиконання сімейних обов’язків з поважних причин.

Зокрема, встановлено, що коли в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може викону­вати сімейний обов’язок, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

Варто звернути увагу на те, що тут йдеться про такий психіч­ний розлад, який не став підставою визнання особи недієздатною, оскільки в останньому разі мають застосовуватися правила частини другої ст. 15 СК.

Що стосується «іншої поважної причини», через яку особа не виконує свої сімейні обов’язки, то вона є оціночною категорі­єю.

Суд встановлює «поважність» причини невиконання обов’язку з врахуванням обставин конкретної справи, існування можливості виконання обов’язку у конкретної особи, її добросовісності та сум­лінності тощо.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов’язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених СК України або домовленістю (договором) сторін.

Таке формулювання положення закону змушує до пошуку від­повіді на питання, чим «невиконання» сімейного обов’язку відріз­няється від «ухилення від виконання» сімейного обов’язку.

Можна припустити, що в другому випадку йдеться про порушення, котре триває, має «незавершений характер».

Однак, з точки зору практичної таке розрізнення значення не має, оскільки для застосування санкцій достатньо факту пору­шення сімейних обов’язків.

Що ж стосується виду порушення, то він має значення для визначення конкретної міри відповідальності або засобу юридичного захисту.

Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до частини другої ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, «вчинення яких не є обов’язковим для неї».

Виконання сімейних обов’язків забезпечується засобами заохо­чення та відповідальності, які встановлені актами сімейного чи ци­вільного законодавства (а не лише СК) або договором сторін.

Засоби заохочення можуть бути встановлені у договорі, напри­клад, у вигляді позитивних стимулів.

Однак, на практиці як стимул до виконання обов’язків частіше застосовуються міри відповідаль­ності або інші засоби «негативного впливу» на зобов’язану особу, що одночасно мають мету захисту інтересів уповноваженої особи.

Окремі застереження у сімейному законодавстві містяться стосовно здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків неповнолітніми.

Зокрема, згідно ст. 16 СК, якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомо­гу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків.

Згадана норма СК ґрунтується на вимогах частини п’ятої ст. 51 Конституції України та положеннях Конвенції ООН про права дити­ни 1989 р., і деякою мірою розвиває положення останніх.

Слід зазначити, що низка питань у ст. 16 СК вирішена недостат­ньо чітко і повно.

Зокрема, це стосується виду та обсягу допомоги, порядку її надання тощо.

Тому, враховуючи неповноту регулюван­ня сімейних відносин зазначеною нормою СК, при її застосуванні необхідно враховувати положення ЦК України, якими визначається обсяг дієздатності фізичної особи.

Набуття дитиною цивільної дієздатності

Відповідно до ст. 34 ЦК України у повному обсязі цивільна дієз­датність виникає з 18 років, тобто з досягненням повноліття.

Однак особа, яка не досягла повноліття, набуває дієздатність у повному обсязі з часу укладення шлюбу (частина друга ст. 34 ЦК України) або запису її матір’ю чи батьком дитини (частина перша ст. 35 ЦК України).

Ст. 22 СК встановлює шлюбний вік для чоловіків 18 років, для жінок – 17 років. Згідно ст.23 СК за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, суд може надати їй право на реєстрацію шлюбу, якщо це відповідає її інтересам (вагітність, народження ди­тини і т.п.).

При цьому особа, яка набула дієздатність у повному обсязі унаслідок реєстрації шлюбу до досягнення шлюбного віку, у випадку припинення шлюбу зберігає дієздатність у повному об­сязі навіть, якщо вона до цього не досягла повноліття (частина друга ст.34 ЦК України).

Таким чином, неповнолітні батьки є повністю дієздатними і не потребують допомоги юридичного характеру (звісно, за винятком юридичних консультацій, порад тощо) при здійсненні прав і вико­нанні обов’язків.

Разом із тим, баби або діди дитини мають надавати допомогу «фактичного» характеру, яка може полягати у моральній та матері­альній підтримці, виконанні робіт тощо.

Наприклад, вони можуть матеріально допомагати батькам виконувати обов’язок по утриман­ню дитини (ст. 180 СК України).

Крім того, згідно ст. 17 СК надавати допомогу особі у здійснен­ні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків має ор­ган опіки та піклування.

Однак, варто зауважити, що згадана стаття СК за своїм характером є відсильною нормою: вона містить лише вимогу загального характеру, якою мають керуватися органи опіки та піклування, однак не вказує, як саме така допомога має здійснюва­тися.

До того ж, хоча СК містить спеціальну главу – дев’ятнадцяту, присвячену питанням опіки та піклування над дітьми, однак норми останньої практично непридатні для використання їх, як відсиль­них, на виконання вимог ст. 17 СК.

Так само не містить СК й ін­ших норм, котрі б конкретно регулювали відносини, про які йдеться у коментованій статті.

Натомість, обсяг та порядок надання органами опіки і піклуван­ня допомоги особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків визначається певною мірою.

Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Держкомітету України у справах сім’ї та молоді, Міносвіти України, МОЗ України, Мінпраці та соці­альної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/ 166/ 131/ 88.

Через неповноту сімейного законодавства при вирішенні відпо­відних питань слід керуватися також нормами глави 6 ЦК України «Опіка та піклування» і ст. 31 – 42 ЦК України, які визначають по­вноваження органів опіки і піклування та їхні взаємини з іншими особами, що мають сімейні стосунки з малолітніми, неповнолітні­ми, а також з особами визнаними недієздатними або обмеженими у цивільній дієздатності.

Такий висновок випливає зі ст. 8 СК, яка передбачає субсидіарне застосування норм ЦК України до сімейних відносин (ст. 8 СК).

Консультація адвоката по сімейним справам при виконанні сімейних обов’язків

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при виконанні сімейних обов’язків, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про виконання сімейних обов’язків на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про виконання сімейних обов'язків! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про виконання сімейних обов’язків, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Виконання сімейних обов’язків”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Сімейно-правова відповідальність;
2. Органи опіки та піклування у сімейних відносинах;
3. Адвокат в сімейних правовідносинах;
4. Умови та перешкоди укладання шлюбу;
5. Порядок державної реєстрації шлюбу;
6. Час та місце реєстрації шлюбу.
7. Адвокат при визнанні шлюбу недійсним;
8. Визнання шлюбу неукладеним;
9. Розлучення через РАЦС: процедура розірвання шлюбу;
10. Розлучення через суд.