Аліментні зобов’язання

Аліментні зобов’язання

Аліментні зобов’язання подружжя

Для сімейних правовідносин характерним є принцип взаємної моральної та матеріальної підтримки. Це одна з визначних рис сім’ї. Дружина і чоловік зобов’язані матеріально підтримувати одне од­ного.

Обов’язок матеріальної під­тримки одним із подружжя виникає з моменту реєстрації шлюбу і має моральний та юридичний характер з моменту появи необхідних для цього підстав.

Адвокат по сімейним справам

Нашим адвокатам часто задають питання: Які підстави виникнення аліментних зобов'язань подружжя? Хто з подружжя втрачає право на утримання? В якому випадку може бути поданий позов про припинення утримання?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Право особи на утримання

При розірванні шлюбу, на відміну від визнання його недійсним, права та обов’язки подружжя не анулюються.

Тому розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї під час шлюбу.

Відповідно до ст. 76 СК України той з подружжя, хто є непра­цездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на одер­жання аліментів від іншого з подружжя, якщо той спроможний ви­плачувати їх не тільки під час перебування у шлюбі, а й після його розірвання і якщо той з подружжя, хто вимагає аліменти, став не­працездатним до розірвання шлюбу або протягом року від дня його розірвання.

Отже, для наявності аліментних зобов’язань між колиш­нім подружжям необхідно, щоб той з подружжя, хто вимагає алі­менти, був непрацездатним і потребував матеріальної допомоги, а той з подружжя, від кого вимагають аліменти, був спроможний їх виплачувати.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалі­дом після того, як минув один рік від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї ко­лишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу дружині, чоловікові до до­сягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона (він) матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спіль­но проживали не менш як десять років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням членів сім’ї, хворобою або іншими об­ставинами, що мають істотне значення, один з подружжя не мав можливості здобути освіту, працювати, обійняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді якщо є працездатним.

Але за умови, що потребує матеріальної допомоги і якщо ко­лишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну до­помогу.

Право на утримання у такому разі триває протягом трьох років від дня розірваннбя шлюбу.

Факт непрацездатності того з подружжя, хто вимагає аліменти, у цьому разі встановлювати не треба.

Права та обов’язки подружжя стосовно утримання передбачені розділом 9 СК України, де визначаються способи надання утриман­ня, час, з якого вони сплачуються, визначення розміру аліментів одного з подружжя за рішенням суду, припинення права одного з по­дружжя на утримання тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Сімейного Кодексу України, дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

У літе­ратурі звичайно підкреслюється зв’язок цього обов’язку з нормами моралі, гуманним принципом підтримки та взаємодопомоги у сім’ї.

Але цей обов’язок є не лише моральним, а й правовим.

За нормальних сімейних стосунків подружжя добровіль­но піклується один про одного, і проблем щодо утримання не існує.

Обов’язок щодо надання матеріальної допомоги одним із подружжя виникає як моральний – з часу укладання шлюбу, і одночасно як юри­дичний – з моменту, коли з’являються необхідні для цього підстави.

Умови та порядок реалізації права подружжя на утримання

Існують три групи правових норм, які визна­чають умови та порядок реалізації права подружжя на утримання за СК України:

  • норми, які визначають загальні умови надання утримання одно­му з подружжя ( ст.ст. 75-83 СК України);
  • норми, що встановлюють право дружини на утримання під час вагітності та права чоловіка та жінки у разі проживання з ними ди­тини (ст.ст. 84-88 СК України);
  • норми, що визначають право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід (ст. 88 СК України).

Вважаємо за доцільне доповнити даний поділ ще одним пунк­том.

Так, СК України встановлено взаємну участь дружини, чоловіка у витратах на лікування (ст. 90 СК України), що також являється різ­новидом утримання.

Взаємний обов’язок, покладений на чоловіка та дружину, стосується витрат, що пов’язані із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

Таке відшкодування частини витрат не завжди пов’язане з непрацездатністю, отже не може входити до загальних умов надання утримання, а залежить лише від розміру цих витрат та матеріального стану дружини і чоловіка.

Виникнення аліментного зобов’язання

Аліментне зобов’язання подружжя виникає з настанням певно­го фактичного складу.

Виділяють три різновиди таких складів для загаль­них умов надання утримання. Перші два з них включають чотири однакові юридичні факти:

  • наявність зареєстрованого шлюбу;
  • непрацездатність одного з подружжя;
  • потребу в матеріальній допомозі;
  • можливість другого з подружжя надавати таку допомогу.

Ці факти відрізняються тільки завершальним, конкретизуючим фак­том – волевиявленням, яким за наявності згоди подружжя є укладе­ний ними договір, а за відсутності такої згоди – відповідне рішення суду.

Третій юридичний склад має власну структуру і включає такі юридичні факти:

  • наявність між сторонами зареєстрованого шлюбу;
  • договір подружжя, в якому зазначаються умови, строки, форми та способи надання утримання одним з подружжя іншому.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пен­сії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наяв­ності страхового стажу, вказаного в ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право на утримання неповнолітнього подружжя

Наукові дослідження кола осіб, що можуть вважатися непрацез­датними, зачепили питання можливої наявності права на утриман­ня у того з подружжя, хто є неповнолітнім.

І хоча така особа, відповідно до ч. З ст 75 СК України, не трактується як непрацездатна, її інтерес у разі потреби може бути предметом судового захисту.

Неповно­літнього з подружжя слід вважати недієздатним, що не закріплено у законодавстві, але на нашу думку має знайти нормативний розвиток .

Також є сенс роз­глядати непрацездатність неповнолітніх тільки до 15 років відповідно до чинного трудового законодавства, повна ж трудова самостійність наступає у 16, та ніяк не у 18.

Але неповнолітній з подружжя має право на аліменти від батьків, як і кожний неповнолітній.

Утримання непрацездатної особи

Інваліди І, II, III груп за законодавством охоплюються поняттям непрацездатності (незалежно від ступеню останньої).

Визначення поняття «інвалід» розкривається у ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життє­діяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Спірним є питання статусу тимчасово непрацездатного.

Чи має така особа статус непрацездатного у розумінні Сімейного кодек­су? Нам здається, що не має.

Та це не значить, що вони не мають права на утримання.

У СК передбачена ст. 90, що регулює взаємну участь дружини, чоловіка у витратах на лікування.

Отже, для надан­ня такого утримання передбачений інший порядок, відмінний від загального.

Важливою складовою є потреба у матеріальній допо­мозі. Сімейний кодекс вважає одного із подружжя таким, що потре­бує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому про­житкового мінімуму, встановленого законом.

Щодо можливості одного з подружжя надавати утримання, слід вказати наступне. Для визначення матеріальної спроможності слід використовувати прожитковий мінімум. Але при цьому треба враховувати ще й утриманців аліментозобов’язаної сто­рони, яким за законом у добровільному чи примусовому порядку мають надаватися аліменти незалежно від матеріальної забезпече­ності. Ними можуть бути діти, батьки.

Втрата права на утримання

Право на утримання не має той із подружжя, хто негідно пово­дився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом (ч. 5 ст. 75 СК України).

Гідність поведінки означає дотриман­ня загальних правил співжиття і моралі, виконання взятих на себе зобов’язань, у зв’язку з укладенням шлюбу.

До негідної поведінки відносять зловживання спиртними або наркотичними засоба­ми, ухилення від власного обов’язку з утримання іншого з подружжя у період, коли той був непрацездатним, або з інших причин потребував матеріальної допомоги або перебував у безпорадному стані.

У правничій літературі предметом дискусії була можливість права одного з подружжя на утримання і права на відшкодування йому шкоди, яка була заподіяна другим з подружжя, оскіль­ки відповідної норми у Кодексі 1969 р. не було.

У частині 6 ст. 75 СК України це питання уже врегульовано.

Наявність права на від­шкодування шкоди другим з подружжя за нормами Цивільного ко­дексу не виключає права на стягнення з нього аліментів за нормами Сімейного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК України, право одного з подружжя па утримання, а також право на утримання, яке особа має після розі­рвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Враховуючи, що право на утримання припиняється від дня настання цих обставин, якщо піс­ля припинення права на утримання виконання рішення суду про стяг­нення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Позов щодо припинення права на утримання

Ці положення законодавства не дуже зрозумі­лі. Наявність вказаних фактів має бути встановлена рішенням суду за позовом того з подружжя, з якого було стягнуто алі­менти.

Правоприпиняючий позов буде мати місце згідно з ч. З ст. 82 Сімейного кодексу, якщо буде встановлено, що:

  • одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
  • платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

За ст. 83 СК України, рішення про позбавлення одного з по­дружжя права на утримання або обмеження його строком суд може прийняти у разі, якщо:

  • непрацездатність або тяжка хвороба того з подружися хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
  • одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги;
  • непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину.

У цьому пункті ми бачимо неточність якої припустився законодавець, так як ще у ст. 75 СК України вказано, що такі особи не мають права на утримання.

Тут же передбачена можливість вирішення питання на розсуд суду, що входить в протиріччя з названою статтею.

Ми вважаємо що логічно виключити цей підпункт зі ст. 83 СК України.

Інші підстави припинення утримання подружжя передбачені спеціальними нормами, що передбачають так званий «спеціальний порядок», відмінний від загального.

Оформлення угоди щодо надання матеріальної допомоги

Чинне законодавство передбачає, що зобов’язання подружжя щодо матеріальної допомоги один одному можуть бути оформлені нотаріально посвідченою угодою (ст. 78 СК України). Така угода може бути оформлена, як складова частина шлюбного контракту або, як самостійний договір.

Сімейне законодавство не обмежує подружжя стосовно змісту такого договору, тому на відміну від аліментних зобов’язань по­дружжя, передбачених у СК України, подружжя в договорі про утри­мання може передбачити виникнення зобов’язань щодо утримання і за відсутності такої важливої умови, як непрацездатність.

Подружжя може передбачити обов’язок щодо утримання як з моменту укладан­ня шлюбу, так і за наявності певних обставин, які можуть настати:

  • отримання освіти;
  • набуття спеціальності;
  • робота по господарству;
  • виховання дітей тощо.

Позитивними моментами такої угоди є наступне.

У разі виник­нення умов, передбачених такою угодою, коли зобов’язана особа ухиляється від добровільного її виконання, зацікавлена особа має можливість звернутися не до суду, а безпосередньо до нотаріуса.

Тобто нотаріальна форма обумовлює здійснення примусового ви­конання за таким договором без додаткових процесуальних усклад­нень.

Нотаріально посвідчена угода має силу виконавчого листа.

В такому разі стягнення аліментів проводитиметься на підставі виконавчого напису нотаріуса, що значно спрос­тить процедуру стягнення і скоротить строки виконання зобов’язань за таким договором.

Право на утримання дружини

Щодо спеціальних підстав, право на утримання має також дру­жина від чоловіка під час вагітності.

Таке ж право надано дружині, з якою проживає дитина віком до трьох років, а також, якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років.

Слід наголосити на тому, що право на отримання аліментів ва­гітна дружина має незалежно від строку вагітності, хоча и стає не­працездатною тільки у останні місяці вагітності.

В період вагітності дружина може отримувати доходи не менші, ніж чоловік, та це не позбавляє її права на утримання від чоловіка. Хоча Кодекс зако­нів про працю України визначає непрацездатність жінки за 70 днів до пологів і 56 днів після, сімейне законодавство не пов’язує з цими строками ніяких аліментних прав чи обов’язків.

Ч. 4 ст 84 СК України передбачає, що право на утримання ва­гітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має неза­лежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допо­могу. Чоловік зобов’язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина тільки у разі, якщо він є батьком цієї дитини.

Право дружи­ни на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка, як батька з актового запису про народження дитини.

При цьому аліменти, які дружина отримала за попередній час поверненню не підлягають.

Цікавим та, на нашу думку, безумовно позитивним нововве­денням СК України, є усунення тендерної нерівності щодо отри­мання аліментів.

Виникнення права на утримання чоловіка

Так, не тільки дружина, а й чоловік мають право на утримання у разі здійснення ним опіки над малолітньою дитиною (ст. 86 СК України).

Право на утримання виникає у чоловіка за наяв­ності таких підстав:

  • із чоловіком проживає дитина, яка не досягла 3-х років, а якщо дитина має вади фізичного чи психічного розви­тку – шести років;
  • дружина – мати дитини може надавати своєму чоловікові матеріальну допомогу.

Таким само чином, як і стосовно дружини, право чоловіка на утримання припиняється, якщо він не здійснює опіки над дитиною.

У вищенаведених випадках передбачені свої, спеціальні, підста­ви припинення аліментних правовідносин.

Для дружини – це при­пинення вагітності, народження дитини мертвою або передання ди­тини на виховання іншій особі, смерть дитини, а також виключення відомостей про чоловіка як батька з актового запису про народжен­ня дитини.

Для чоловіка – це передання дитини на виховання іншій особі, смерть дитини, а також виключення відомостей про дружину як матір з актового запису про народження дитини.

Ще одним спеціальним правом є право на утримання того з по­дружжя, з ким проживає дитина-інвалід.

Зрозуміло, що за таких об­ставин може виникнути багато проблем майнового та особистого характеру. Той з батьків, який опікується дитиною, потребує додат­кової підтримки.

Умовами надання утримання одному з подружжя згідно зі ст. 88 СК є:

  • проживання з одним із подружжя дитини-інваліда, яка не може обходитися без постійного стороннього до­гляду и опікування нею;
  • здатність другого з подружжя надавати ма­теріальну допомогу.

І хоча про майновий стан того, хто проживає з дитиною-інвалідом мова у статті не йде, суд, при розгляді справи для визначення розміру аліментів та спроможності другого з по­дружжя утримувати, звертає на це увагу.

Утримання колишнього по­дружжя

Розібравшись в аліментних правовідносинах подружжя треба приділити увагу відносинам з утримання колишнього по­дружжя.

При розірванні шлюбу права щодо утримання, які ви­никли під час шлюбу, не анулюються.

Таким чином, ч. 2 ст 76 проголошує, що після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розі­рвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, нинішня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після одного року від дня розірвання шлюбу, якщо інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колиш­нього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Складність з нашої точки зору, виникає у наступному: на практиці важко довести факт протиправної поведінки, а ще важче добитись визнання, що саме ця протиправна поведінка стала наслідком не­працездатності, що може виникнути через декілька років.

Суди відмовляють у більшості випадків у задоволенні позовних вимог саме через недоведеність протиправних дій або факту виникнен­ня непрацездатності в періоди, встановлені законодавчо.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до до­сягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання піс­ня досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюб, вони спільно проживали не менш як десять років.

Про це говорить нам З ст 76 СК України.

Але це не озна­чає що ці відносини мають тривати рівно 10 років чи більше, «від дзвінка до дзвінка».

Справедливість, до­бросовісність як засади регулювання сімейних відносин створюють передумови для заперечної відповіді на це запитання, якщо до повного цього строку не вистачило три місяці чи три дні.

Тому десять років – це все ж не абсолютно кате­горичний імператив.

Цікавою є можливість, надана ч. 4 ст. 76 СК України: «Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливос­ті одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу».

Але право на утримання у цьому випадку обмежено у терміні – воно триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Вважаємо, цього терміну достатньо для отримання освіти чи працевлаштування для того, щоб самостійно забезпечувати себе після сплину даного законом строку.

Аліментне право подружжя, яке тривалий час перебуває у шлюбі

Сімейний кодекс України уперше розповсюджує правила щодо взаємного аліментування подружжя на осіб, які знаходяться у фак­тичних шлюбних відносинах (ст. 91).

Виключення становлять лише ті умови набуття або припинення права на утримання, які пов’язані з фактом реєстрації шлюбу.

В частині 1 ст. 91 СК України сказано, що право на утримання набувають жінка або чоловік, які тривалий час проживали однією сім’єю.

Відповідно, вони мають такі самі права та обов’язки як ті, що визначені ст. 76 СК України.

При цьо­му важливим є наявність двох обов’язкових умов:

  • тривалий час проживання однією сім’єю;
  • наявність непрацездатності у жінки/ чоловіка, набутої під час спільного проживання.

Ці ж самі поло­ження підтверджуються п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11.

Поняття «тривалий час проживання однією сім’єю» законом не уточнено, тому тлумачення цього поняття залишається на роз­суд суду у кожному конкретному випадку в залежності від відносин що склалися між сторонами.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси щодо поняття тривалості спільного про­живання суд вважає, що час спільного проживання повинен бути не меншим десяти років, виходячи з частини 3 статті 76 СК України, згідно якої якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишило­ся не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання.

Щодо наукової думки на величину терміну перебування у фактичних подружніх відносинах, то вона визначає тривалий союз, який існує більше, ніж 5 років. Строк, який обчислюється кількома місяцями, вважати тривалим було б неправильним.

Незалежно від тривалості фактичних відносин чоловіка та жін­ки згідно з ч. 2 ст. 91 СК України, вони мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини на загальних підставах, встановлених для подружжя.

Аналізуючи відповідні положення СК України, доходимо до висновку, що аліментні відносини між «фактичним подружжям» за умови досягнення згоди між особами також можуть регулюватися за допомогою договору.

В принципі, закріпляючи на нормативному рівні певні права та обов’язки подружжя, колишнього подружжя, «фактичного подруж­жя» законодавець окреслив тільки рамки цих правовідносин, даючи можливість як сторонами врегульовувати свої відносини за допо­могою домовленостей та договорів, так і суду у випадку недосягнення згоди на свій розсуд визначати такі права та обов’язки, поря­док їх виконання та обсяги відповідно до конкретних відносин, що склалися.

Консультація адвоката по сімейним справам при аліментних зобов’язаннях

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при аліментних зобов’язаннях, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про аліментні зобов’язання на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

  • вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
  • швидко зібрати необхідний пакет документів;
  • супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
  • досягти бажаного результату за короткий термін.
Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про аліментні зобов'язання! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про аліментні зобов’язання, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Хто з подружжя втрачає право на утримання?
В якому випадку може бути поданий позов про припинення утримання?
В якому випадку дружина має право на утримання від чоловіка?
Чи потрібно особиста присутність Клієнта в суді?
Де знаходиться Ваш офіс і як Ви працюєте?

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Аліментні зобов’язання”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

  1. Поняття аліментів;
  2. Обов’язок батьків утримувати дитину;
  3. Адвокат при оформленні договорів про утримання;
  4. Обов’язок дітей утримувати батьків;
  5. Права та обов’язки членів сім’ї щодо утримання;
  6. Аліменти з іноземця.
advokat-zaporozhye.com

ГУГЛ

сімейні зобов’язання

аліментні відносини подружжя

аліментні зобов’язання це

підстави виникнення аліментних зобов’язань подружжя

аліментні зобов’язання колишнього з подружжя

аліментні зобов’язання батьків і дітей

аліментні правовідносини

ЯНДЕКС

аліментні зобов’язання реферат

аліментні зобов’язання таблиця

аліментні зобов’язання подружжя

аліментні зобов’язання види

аліментні зобов’язання припиняються

аліментні зобов’язання конспект

аліментні зобов’язання батьків і дітей

аліментні зобов’язання батьків і дітей реферат

Оцените статью
АДВОКАТ
Хто з подружжя втрачає право на утримання?
Право на утримання не має той із подружжя, хто негідно пово­дився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом (ч. 5 ст. 75 СК України).
В якому випадку може бути поданий позов про припинення утримання?
Правоприпиняючий позов буде мати місце згідно з ч. З ст. 82 СК, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги чи платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
В якому випадку дружина має право на утримання від чоловіка?
Право на утримання має дру­жина від чоловіка під час вагітності,
якщо з нею проживає дитина віком до трьох років, а також, якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років.
Чи потрібно особиста присутність Клієнта в суді?
Ні. Ми цінуємо час наших Клієнтів і супроводжуємо судові процеси «під ключ» без їх участі. В результаті Ви отримуєте рішення суду яке набуло законної сили.
Де знаходиться Ваш офіс і як Ви працюєте?
Ми надаємо юридичні послуги дистанційно, онлайн та при особистій зустрічі за адресою: 69000 м Запоріжжя, Пр. Соборний 91, офіс каб. 12 (Орієнтир: зупинка "Малий ринок", кінотеатр "Зірка") Час роботи: Пн.-Пт. 08-00 до 20-00, Сб. 11-00 до 15-00. Попередній запис на консультацію:
+38 (066) 777 37 33
+38 (097) 403 73 05
(Viber, WhatsApp, Telegram)