Порядок державної реєстрації шлюбу

Порядок державної реєстрації шлюбу

Юридичне оформлення шлюбу відбувається шляхом його дер­жавної реєстрації, яка має конститутивне (правостворююче) значен­ня, оскільки тільки шлюб, зареєстрований у встановленому поряд­ку, породжує правові наслідки.

Державна реєстрація – обов’язковий елемент шлюбу, який встановлений для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів по­дружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Оскільки держава заінтересована у зміцненні та стабільності шлю­бу, вона встановлює контроль за укладенням шлюбу і визнає дій­сним лише шлюб, зареєстрований в державному органі РАЦС, за винятком випадків укладення шлюбів за релігійними обряда­ми до утворення або відновлення державних органів РАЦС (ст. 21 СК України).

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Чи мають чоловік та жінка подавати заяву про укладення шлюбу особисто? Чи втрачає заява на укладення шлюбу свою чинність при нездійсненні реєстрації щлюбу у встановлену дату? Чи може хтось інший подати заяву на укладення шлюбу замість майбутнього подружжя?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Державна реєстрація шлюбу

Отже, саме з моменту реєстрації шлюбу виникають права й обов’язки чоловіка і жінки як подружжя.

При цьому право державної реєстрації шлюбу належить певному органу – державно­му органу реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Реєстрація шлюбу, яка є актом державного визнання шлюбу, за­безпечує додержання умов його укладення, що відповідає держав­ним та суспільним інтересам та інтересам подружжя та дітей.

При цьому державна реєстрація шлюбу має не лише конститутивне зна­чення, але й доказове значення, оскільки актові записи, що здійснені в органах РАЦС, до скасування їх в судовому порядку є безспірними доказами засвідчених ними актів.

Свідоцтво про шлюб

На підтвердження вищезазначеного стосовно надання держа­вою великого значення реєстрації шлюбу, ст. 27 СК України перед­бачає, що державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Свідоцтво про шлюб необхідно для здійснення певних прав особи (наприклад, права на спадщину, права на аліменти, у певних випад­ках – на пенсію тощо).

Відповідно до ст. 28 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу реєстрації ак­тів цивільного стану за їхнім вибором.

Подача заяви про реєстрацію шлю­бу

Відповідно до ч. 2 ст. 28 СК України заява про реєстрацію шлю­бу подається жінкою та чоловіком особисто.

Ця норма закріплює правило щодо необхідності обов’язкової присутності майбутнього подружжя при подачі заяви про реєстрацію шлюбу, що відповідає за­гальним вимогам стосовно добровільності укладення шлюбу.

Отже, особиста присутність осіб, які бажають подати заяву про реєстра­цію шлюбу, свідчить про намір чоловіка і жінки укласти шлюб, які виразили своє волевиявлення шляхом подачі до органу РАЦС заяви про реєстрацію шлюбу.

Проте зазначена норма носить загальний характер, оскільки ч. 3 вказаної статті передбачає винятки з цього правила.

Так, у разі, якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державно­го органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники.

При цьому повно­важення представника мають бути нотаріально засвідчені.

Хоча СК України не наводить перелік таких поважних причин, можна припустити, що це може бути хвороба, перебування у лікарні, у від­рядженні тощо, при цьому питання про вагомість причин вирішує начальник відповідного відділу РАЦС.

У випадку відмови прийня­ти заяву про реєстрацію шлюбу від представника осіб, які бажають одружитися, з посиланням на неповажність причин, через які зазна­чені особи не можуть подати її особисто, як це випливає із статей 55 та 124 Конституції України, вони можуть звернутися до суду з до­держанням вимог ЦПК України.

У разі, якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання (ч. 4 ст. 28 СК України).

Обов’язки органу РАЦС щодо ознайомлення майбутнього подружжя з їх правами та обов’язками

Стаття 29 СК України закріплює обов’язок органу РАЦС озна­йомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх права­ми та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків, а також попе­реджати про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Закріплене у вказаній статті положення спрямоване на забез­печення стабільності шлюбу, уникнення інцидентів між подруж­жям.

Виходячи з цього, наречені повинні мати уявлення, перш за все, про ті підстави, які перешкоджають реєстрації шлюбу, тяг­нуть за собою визнання його недійсним у майбутньому, а також про права і обов’язки подружжя, права та обов’язки матері, батька і дитини тощо.

Проте, зазначена норма носить абсолютний харак­тер, у зв’язку з чим ставиться під сумнів практична можливість її виконання працівниками органу РАЦС, адже орган РАЦС навряд чи в змозі ознайомити осіб, які мають намір зареєструвати шлюб, з усіма їх правами та обов’язками як майбутніх подружжя і бать­ків, оскільки фактично це означало б, що орган РАЦС зобов’язаний майбутньому подружжю переказати зміст норм майже усіх статей СК України, у зв’язку з чим виконання обов’язку органом РАЦС, закріпленого у ст. 29 СК України, не є можливим.

Уявляється, що в даному випадку орган РАЦС повинен ознайомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з умовами вступу у шлюб і перешкодами цьому, встановленими законом (глава З СК України) тощо.

Права та обов’язки подружжя

Зокрема, до кола необхідних прав та обов’язків майбутньо­го подружжя, що мають найбільш суттєве значення з правової точ­ки зору, можна віднести:

• обов’язок дотримання ст. 30 СК України щодо взаємної обізнаності зазначених осіб про стан здоров’я;
• пра­во на укладення шлюбного договору (глава 10 СК України);
• їх пра­ва та обов’язки щодо взаємного утримання (глава 9 СК України);
• право укладати договір про надання утримання (ст. 78 СК України) тощо.

При цьому слід зазначити, що обов’язок органу РАЦС озна­йомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх пра­вами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків, а також попереджати про відповідальність за приховання перешкод до ре­єстрації шлюбу, не вичерпується лише роз’ясненнями певних норм СК України, а й передбачає роз’яснення зазначеним особам прав та обов’язків, закріплених у п. 4.6. Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Уявляється, що кожен із державних органів РАЦС самостійно вирішує, яким чином донести вищезазначену інформа­цію до нареченої та нареченого.

Подача заяви про реєстрацію шлюбу покладає певні обов’язки і на самих наречених.

Обов’язок майбутнього подружжя повідомити один одного про стан свого здоров’я

Відповідно до ч. 1 ст. 30 СК України осо­би, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я.

Проте вказана стаття хоча і за­кріплює обов’язок осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повідомити одна одну про стан свого здоров’я, однак не передба­чає ніяких правових наслідків для зазначених осіб (або будь-кого з них) у разі порушення такого обов’язку, адже закон не передбачає можливості відмови у реєстрації шлюбу за медичними показання­ми.

При цьому слід звернути увагу на п. З ч. 1 ст. 41 СК, відповід­но до якої шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків.

Державне за­безпечення охорони здоров’я

Відповідно до ч. 2 ст. 30 СК України держава забезпечує ство­рення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Стаття 3 Конституції України проголошує здоров’я людини найвищою соціальною цінністю, у зв’язку з чим держава за­безпечує охорону здоров’я (ст. 283 ЦК) фізичних осіб, зокрема май­бутнього подружжя.

Охорона здоров’я забезпечується системною діяльністю державних і інших організацій, задачами яких є забез­печення потреб населення в сфері охорони здоров’я шляхом надан­ня медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профі­лактичних і лікувальних заходів чи послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Держава гарантує реалізацію прав в області охорони здоров’я шляхом створення розширеної мережі установ охорони здоров’я, надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, здійснення державного і суспільного контролю і нагляду в області охорони здоров’я, встановлення відповідальності за пору­шення прав і законних інтересів громадян у цій сфері.

Важливою гарантією здійснення права на охорону здоров’я є конституційне за­кріплення обов’язку держави створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, здійснен­ня безкоштовної медичної допомоги в державних і комунальних установах охорони здоров’я.

Спеціально уповноваженим держав­ним органом державної виконавчої влади в області охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я України.

Безпосередньо охоро­ну здоров’я забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально- профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптеч­ні, науково-медичні й інші установи охорони здоров’я на підставі чинного законодавства України.

СК України передбачає можливість для осіб, що одружують­ся, провести медичне обстеження ще до укладення шлюбу, що спрямоване на попередження ймовірних спадкових захворювань, небезпечних для народжуваних у шлюбі дітей, а також серйозних захворювань самих чоловіка та жінки.

Порядок здійснення добро­вільного медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстра­цію шлюбу встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11. 2002 року.

Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляють­ся лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

У зв’язку з цим, незважаючи на те, що результати медичного обстеження є та­ємницею, вони мають повідомлятися особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, при цьому для цього не потрібна згода особи, яка пройшла обстеження, що відповідає інтересам осіб, які мають намір укласти шлюб та їх майбутніх можливих нащадків.

Чинне законодавство України не передбачає в якості однієї з під­став для відмови у реєстрації шлюбу за медичними показниками, адже шлюб можна укласти незалежно від віку осіб, які мають на­мір його укласти, та стану їх здоров’я, головне, щоб на це була зго­да майбутнього подружжя.

Іншими словами, наявність у однієї (або обох) особи тяжкого захворювання ніяким чином не вплине на юри­дичну силу шлюбу, який вони укладуть, якщо до реєстрації шлюбу особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, були проінформова­ні про стан здоров’я кожного з них та можливі негативні наслідки хвороби для одного з подружжя та (або) їх нащадків.

Однак, зовсім інша ситуація можлива у випадку, коли один з подружжя не був про­інформований про стан здоров’я іншого з подружжя або якщо той приховав наявність у нього тяжкої хвороби, небезпечної для іншого з подружжя та (або) їх нащадків, що може вплинути на подальше іс­нування такого шлюбу.

Відповідно до п. 5 ст. 30 СК України приховання тяжкої хво­роби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків (що є відносною перешкодою укладенню шлюбу), може бути підставою для визнання шлюбу недійсним, що здійснюється судом відповідно до вимог ЦПК України.

При цьому слід зазначити, що п. п. З п. 1 ст. 41 СК України встановлює лише можливість, а не обов’язковість визнання шлюбу недійсним, тобто, в даному ви­падку від подружжя залежить, звертатися до суду з позовом про ви­знання шлюбу недійсним чи ні, діяти так або інакше – це право по­дружжя, адже існування певної хвороби у одного з подружжя може і не вплинути на бажання іншого перебувати у шлюбі.

Консультація адвоката по сімейним справам при порядку державної реєстрації шлюбу

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при порядку державної реєстрації шлюбу, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про порядок державної реєстрації шлюбу на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про порядок державної реєстрації шлюбу! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про порядок державної реєстрації шлюбу, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Порядок державної реєстрації шлюбу”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Відшкодування моральної шкоди за сімейним законодавством;
2. Позовна давність та інші строки у сімейному праві;
3. Сімейно-правова відповідальність;
4. Органи опіки та піклування у сімейних відносинах;
5. Адвокат в сімейних правовідносинах;
6. Здійснення сімейних прав;
7. Виконання сімейних обов’язків;
8. Визначення шлюбу за сімейним правом;
9. Право на шлюб неповнолітніх осіб;
10. Умови та перешкоди укладання шлюбу.