Поняття припинення шлюбу

Поняття припинення шлюбу та його відмінність від визнання шлюбу недійсним

Під припиненням шлюбу розуміють припинення у майбут­ньому правовідносин між подружжям, що виникли із зареєстрова­ного дійсного шлюбу, викликане певними юридичними фактами. Припинення шлюбу відрізняється від визнання останнього недій­сним тим, що воно спрямоване на майбутнє, тоді як визнання шлю­бу недійсним має зворотну силу і припиняє правові наслідки шлюбу з моменту його укладання.

Глава 5 (ст. ст. 38-47) СК України регламентує питання щодо не­дійсності шлюбу, яким визнається шлюб, укладений при відсутності хоча б одного з передбачених в законі умов для його укладення або при наявності хоча б однієї з перешкод для його укладення, що закріплюється в СК України.

Таким чином, недійсність шлюбу пов’язується з порушенням умов укладення шлюбу і не породжує прав та обов’язків подружжя.

У зв’язку з цим визнання шлюбу недійсним означає припинен­ня звичайних правових взаємовідносин, які законом допускаються тільки для дійсного шлюбу.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Як припинити шлюб? Який порядок припинення шлюбу? Які поняття та підстави припинення шлюбу?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Характер взаємовідносин між сторона­ми за таким шлюбом в принципі не має ніякого значення.

При цьо­му глибока прив’язаність подружжя одне до одного не перешкоджає задоволенню позову про визнання шлюбу недійсним.

Відповідно до ст. 38 СК України підставами недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 – 26 СК України, тобто, укладення шлюбу з порушення вимог закону щодо шлюбного віку (ст. 22), добровільної згоди на вступ у нього, його реєстрації з особою, визнаною недієздатною, або з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними (ст. 24), додержання принципу одношлюбності (ст. 25), осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою (ст. 26).

При цьому слід за­значити, що вказана стаття не передбачає в якості однією з підстав визнання шлюбу недійсним приховання одним з подружжя тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другої з них, їх нащадків, хоча така підстава передбачена ч. 5 ст. ЗО СК України.

Глава 5 СК України містить вичерпний перелік обставин, які слу­гують підставами для визнання шлюбу недійсним, до яких належать: порушення умов укладення шлюбу (ст. ст. 22, 24 – 26 СК України); наявність при укладенні шлюбу обставин, що перешкоджають його реєстрації; реєстрація фіктивного шлюбу.

При цьому, у залежності від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютно недійсні (ст. 39); шлюби, які ви­знаються недійсними за рішенням суду (ст. 40); які можуть бути не­дійсними за рішенням суду (ст. 41).

При цьому слід враховувати, що припинення шлюбу принци­пово відрізняється від визнання шлюбу недійсним, що обумовлено наступним:

1. Припинення шлюбу відрізняється від визнання останнього недійсним тим, що воно спрямоване на майбутнє, тоді як визнання шлюбу недійсним має зворотну силу і припиняє правові наслідки шлюбу з моменту його укладання.

Іншими словами, у разі припи­нення шлюбу взаємні права та обв’язки подружжя припиняються з моменту припинення шлюбу, тобто на майбутнє.

А при визнанні шлюбу припиняються права та обов’язки подружжя з моменту укла­дання шлюбу, тобто, вказане рішення спрямоване на минуле.

2. Правові наслідки, які настають у випадку припинення шлюбу, суттєво відрізняються від правових наслідків визнання шлюбу не­дійсним.

Головна відмінність полягає в тому, що у недійсному шлю­бі у подружжя не виникають взаємні особисті або майнові права та обов’язки.

У зв’язку з чим набуте подружжям у такому шлюбі май­но не може розподілятися між ними як спільне майно подружжя при розірванні шлюбу, оскільки це не вважатиметься їхньою спільною сумісною власністю, а підлягає розподілу за загальними правила­ми не СК України, а ЦК України про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення безпідставного збагачення, дво­сторонньої реституції внаслідок визнання правочинів недійсними тощо.

Перебування у недійсному шлюбу є правопорушенням, що три­ває, у зв’язку з цим, визнання шлюбу недійсним є санкцією за про­типравну поведінку.

У тих випадках, коли обидва з подружжя або один з них діяли винно, це може бути захід відповідальності, а у разі відсутності вини осіб, які зареєстрували недійсний шлюб, – захід захисту (ст. 38 СК України).

Як випливає із змісту ст. 46 СК України, закон поряд із загаль­ними (ст. 45) встановлює також спеціальні правові наслідки недій­сності шлюбу, які застосовуються до особи, яка не знала і не могла знати про наявність перешкод для укладення шлюбу.

У зв’язку з цим ст. 46 СК України передбачає винятки із загального правила про правові наслідки недійсності шлюбу, які стосуються добросовісного чоловіка або дружини.

Добросовісним чоловіком або дружиною є та особа, яка не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (наприклад, про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо).

При цьому добросовісність чоловіка чи дру­жини встановлюється в судовому порядку.

У разі, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1. на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
2. на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;
3. на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 і 88 СК України);
4. на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

При цьому ст. 46 СК України містить у собі вичерпний перелік пра­вових наслідків недійсності шлюбу, які застосовуються для того з по­дружжя, хто не знав і не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Це означає, що при визнанні шлюбу недійсним за добросовісним чоловіком (дружиною) за його (її) бажанням можуть бути збережені лише права, які передбачені зазначе­ною статтею.

Інших прав, що випливають з факту перебування у шлю­бі (наприклад, права на спадкування) він (вона) не мають.

Якщо подружжя уклали шлюбний договір, то після визна­ння шлюбу недійсним він буде вважатися нікчемним з моменту його укладання.

Для подружжя це буде означати, що їхній договір (шлюбний) не мав жодних юридичних наслідків.

Якщо за умова­ми договору подружжя одержали один від одного будь-яке майно, вони зобов’язані будуть повернути отримане, а якщо зробити це не є можливим, то вартість отриманого підлягає відшкодуванню в гро­шовому еквіваленті.

У разі припинення шлюбу шлюбний договір, навпаки, продовжує діяти.

У разі припинення шлюбу у судовому порядку (розірванні шлюбу) суд вживає відповідних заходів щодо примирення подруж­жя, тоді як при визнанні шлюбу недійсним такий захід взагалі не використовується.

Визнання шлюбу недійсним вважається таким з моменту на­брання рішення суду про визнання шлюбу недійсним законної сили, тоді як припинення шлюбу може вважатися таким як з цього мо­менту (наприклад, у разі прийняття судом рішення про розірвання шлюбу, про оголошення фізичної особи померлою), так і з іншого моменту (наприклад, дати смерті фізичної особи, дати реєстрації припинення шлюбу в державному органі РАЦС).

Попри те, що такі правові категорії, як «припинення шлюбу» та «визнання шлюбу недійсним» принципово відрізняються одне від одного, все ж таки можна прослідити і деякі схожі моменти, зокрема:

1. В обох випадках кожен має право повернути своє дошлюбне прізвище.
2. Кожен може укладати новий шлюб.
3. В деяких випадках у разі визнання шлюбу недійсним можуть наставати такі ж правові наслідки, як і у випадку припинення шлюбу. Наприклад, укладання шлюбу з будь-якою особою; правові наслід­ки, які настають для добросовісного подружжя (ст. 46 СК України).
4. Діти, народжені у шлюбі, який в подальшому був визнаний недійсним або у шлюбі, якій був припинений, у встановленому зако­ном порядку, мають такі ж самі права, а батьки – обов’язки (ст. 141 СК України).

Крім того, чинним сімейним законодавством України окремо ви­діляється така правова категорія, як «визнання шлюбу неукладеним» (ст. 48 СК України).

До неукладених шлюбів відносяться шлюби, які зареєстровані з порушенням процедури реєстрації шлюбу, тобто у випадку реєстрації шлюбу у відсутності нареченої і (або) нарече­ного.

Отже, для визнання шлюбу недійсним суттєвим є відсутність фактичного складу позитивних умов його укладення або наявність хоча б однієї з негативних умов, а для визнання шлюбу неукладеним суттєвим є порушення самої процедури реєстрації шлюбу, тобто, його реєстрація у відсутності нареченої (або) нареченого.

Присутність обох наречених при реєстрації шлюбу дає можли­вість зайвий раз переконатися у прагненні останніх укласти шлюб і добровільності такого рішення.

Крім того, закон встановлює імпе­ративну норму, відповідно до якої присутність нареченої та наре­ченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою (ст. 34 СК України).

Тому порушення цієї норми, а саме, реєстрація шлю­бу за відсутності одного з наречених, присутність іншої людини як нареченого (нареченої), реєстрація за підробленими докумен­тами, за довіреністю тощо, не можуть свідчити про те, що шлюб укладений, а тому він не може бути визнаний недійсним.

Між тим, реєстрація такого шлюбу відбувалася, проте це не свідчить про ви­никнення між нареченими прав та обов’язків подружжя, оскільки такого шлюбу юридично не існує.

Необхідно зазначити, що ст. 48 СК України носить імпера­тивний характер, і не підлягає розширеному тлумаченню.

Проте СК України окремо не регламентує випадки, коли реєстрація або оформлення шлюбу було здійснено не уповноваженою на це особою чи органом.

За таких обставин було б доцільно такий шлюб визна­вати недійсним також.

Однак визнання шлюбу неукладеним не може відбутися без ініціа­тиви заінтересованих суб’єктів, перелік яких наведений в СК України, які мають вчинити передбачені законом дії для того, щоб уповноваже­ні особи визнали шлюб неукладеним.

У зазначених вище випадках за заявою заінтересованої особи запис про шлюб у держаному ор­гані реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду.

Неукладений шлюб не породжує ніяких прав і за жодних обставин не може бути визнаний дійсним, у зв’язку з чим при неукладеному шлю­бі презумпції батьківства чоловіка матері не існує.

Консультація адвоката по сімейним справам при понятті припинення шлюбу

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при понятті припинення шлюбу, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про поняття припинення шлюбу на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про поняття припинення шлюбу! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про поняття припинення шлюбу, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Поняття припинення шлюбу”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Сімейно-правова відповідальність;
2. Органи опіки та піклування у сімейних відносинах;
3. Адвокат в сімейних правовідносинах;
4. Здійснення сімейних прав;
5. Виконання сімейних обов’язків;
6. Визначення шлюбу за сімейним правом;
7. Право на шлюб неповнолітніх осіб;
8. Умови та перешкоди укладання шлюбу;
9. Порядок державної реєстрації шлюбу;
10. Час та місце реєстрації шлюбу.