Адвокат при оформленні договорів про утримання

Діяльність адвокатів з оформлення аліментних договорів

Не всі сімейні відносини взагалі можуть бути предметом право­вого регулювання. Втручання держави у сферу сімейних відносин є обмеженим, воно може бути виправданим лише у тому випадку, коли врегульовані відносини мають досить важливе значення як для окремої людини, так і для суспільства і держави.

До прийняття Сімейного кодексу України, Кодекс про шлюб та сім’ю України дозволяв договірне регулювання аліментних право­відносин виключно в рамках шлюбного контракту.

Зважаючи на чис­ленні наукові спори з приводу можливості його укладення після вступу у шлюб, регулювання ним відносин після розлучення, обся­гу регулювання відносин, за «старим» Кодексом шлюбний контракт був регламентований у законодавстві не найкращим чином.

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім’ї та роди­чі, відносини між якими регулює Сімейний кодекс, можуть врегу­лювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не су­перечить вимогам Сімейного кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ст. 9 СК України).

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Як скласти договір про участь у вихованні та утриманні дитини? Яка структура договору про проживання? Як подати документи на аліменти у 2021 році?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Види договорів про утримання

На даний момент, враховуючи нововведення, що містяться в СК України, ми розрізняємо такі види договорів про утримання:

• шлюбні договори, в яких врегульований порядок утримання;
• договори про надання утримання;
• договори про припинення права на утримання у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно/одноразову грошову суму.

Різниця в цих договорах не дуже принципова, вони відрізняють­ся конкретними умовами укладення.

Шлюбний договір

Певно що, слід почати зі шлюбного договору, який, зрозуміло, не завжди врегульовує аліментні відносини, а тільки у тих випадках, коли сторони включають до нього відповідні умови.

За статтею 93 СК України, шлюбним договором можуть регу­люватися лише майнові відносини:

• між дружиною та чоловіком як подружжям;
• між дружиною та чоловіком як батьками дитини;
• між подружжям та членами їхньої сім’ї (родини) або іншими особами.

Включення у шлюбний договір пра­ва на утримання одного з подружжя може мати сенс, але краще укладати відповідний договір окремою угодою.

Сенс шлюбного договору полягає у встановленні правил, які відрізняються від тих, що визначені законом.

У шлюбному договорі право на утримання може бути надано тому, хто є працездатним, і не пов’язуватися з потребою у матеріальній допомозі.

Сторони мо­жуть визначити у договорі і конкретний розмір аліментів. У разі не­виконання умов договору про надання утримання аліменти можуть бути стягнені за спрощеною процедурою – на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У шлюбний договір не може бути включена умова, за якою осо­ба позбавляється права на утримання, або виникнення у неї цього права пов’язано з додатковими обставинами, що не передбачені Сімейним кодексом.

Тому умова договору, за якою, наприклад, не­працездатна дружина матиме право на утримання лише у разі пере­бування у шлюбі протягом певного строку, не буде дійсною.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини які встановлені СК України (ч. 4 ст. 93).

Зазначена норма є відповідною гарантією майнових прав дитини.

Тому батьки не вправі укласти шлюбний договір, за яким дитина буде позбавлена права на алі­менти, права на отримання майна у власність, права на проживан­ня в певному житловому приміщенні тощо.

Разом з тим не викли­кає сумніву, що шлюбний договір не може зменшувати будь-яких майнових прав дитини, беззастережно від місця їх нормативного закріплення – в Сімейному кодексі або інших нормативних актах.

Тому більш точним буде вказівка на те, що шлюбний договір не може зменшувати прав дитини, які встановлені законодавством.

Як вже було сказано вище, шлюбний договір може регулюва­ти також відносини між подружжям та членами їхньої сім’ї (роди­ни) або іншими особами.

Так, наприклад, чоловік/дружина чи вони разом можуть зобов’язатись утримувати не тільки своїх батьків, а батьків один одного чи, наприклад, чоловік може бути зобов’язаний утримувати сестру дружини і т.д.

Також не можемо сказати, що шлюбний договір є дуже пошире­ною практикою.

Ще рідше подружжя включає до нього положення про утримання один одного, практично ніколи – про утримання тре­тіх осіб (родичів та інших).

Це можна пояснити як відсутністю відповідної правової культу­ри, так і не дуже достатнім життєвим рівнем більшості населення. Що робить недоречним укладання шлюбного договору.

І, мабуть, головне, що укладання шлюбного договору ще не набуло традицій­ності для громадян України, як до речі в західних країнах.

Договори на утримання

Перейдемо до договорів про надання утримання (про сплату аліментів), що також можуть укладатись між подружжям, батьками щодо дитини, батьками безпосередньо з дитиною, та між іншими членами сім’ї та родичами.

Договір про сплату аліментів відноситься до цивільно-правових договорів з певною сімейно-правовою специфікою, оскільки перед­бачений сімейним законодавством.

Сімейно-правовими особливос­тями цього договору є його суб’єктний склад і те, що у разі неви­конання цього договору, одним із сторін свого обов’язку, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір про надання утримання або сплати аліментів є безвід­платним, одностороннім за розподілом прав і обов’язків (одна сто­рона несе обов’язок виплачувати аліменти, а друга має право вимоги сплати аліментів), консенсуальним (договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди у встановленій законом формі).

Прийнято вважати, що договір про сплату аліментів відноситься до договорів, які за своїм характером можуть укладатися тільки особисто.

Тому укладення їх через представників по довіреності не допускається.

До укладення, виконання, розірвання та визнання недійсним до­говору про сплату аліментів застосовуються норми Цивільного ко­дексу, які регулюють, відповідно, цивільно-правові договори.

При розірванні або зміні договору про сплату аліментів зобов’язання вважається зміненим або припиненим з моменту укладення догово­ру сторонами, а при розірванні або зміні договору в судовому поряд­ку – з моменту набуття чинності рішення суду.

Як правило, законом визначається, що аліменти виплачуються щомісячно.

Але ніщо не перешкоджає визначити в договорі, що вони повинні виплачуватися потижнево, щоквартально, щорічно і т.д.

Подружжя, яке досягло більш вигідних умов для отриму­вача утримання, має право обминути правила, визначені для зобов’язальних відносин про надання утримання законом, і уклас­ти між собою договір про надання утримання одному з них, визна­чивши при цьому умови, розмір та строк виплати аліментів.

Такий договір за СК України укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 78 СК України).

Відповідний порядок укладення договорів може стосуватися і колишнього подружжя, «фактичного подружжя» – по аналогії за ст. 78 СК України, батьків щодо утримання або з повнолітньою дитиною, (ст.ст. 189, 201 СК України; цивілістичний принцип сво­боди договору забезпечить сторонам можливість домовитися про розмір, про тривалість сплати аліментів, навіть після досягнення сином чи дочкою 23-річного віку), між дітьми щодо утримання батьків або з батьками – по аналогії зі ст.ст. 78, 189 СК України, і інших повнолітніх членів сім’ї та родичів – по аналогії за ст. 189 СК України.

Договір про сплату аліментів на дитину

Найбільшої уваги приділяють договорам про надання утриман­ня дітям.

Аліменти на дітей є одним із гарантованих законом джерел їх існування.

Право дитини на достатній рівень життя ґрунтується передусім на таких економічних показниках, як середній дохід, нео­податкований дохід громадян, споживчий кошик, мінімальна заро­бітна плата, прожитковий мінімум.

Законом встановлюється , що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може буй меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, у у договірному порядку визначити суму аліментів, що буде меншою за цю, неможливо.

У договорі про сплату аліментів на дитину сторонами обов’язково повинні бути визначені умови і строки виплати алімен­тів, періодичність надання утримання, підстави цільового викорис­тання аліментів, а також форми надання утримання: натуральна, грошова або змішана.

Додатково сторони в зазначеному договорі можуть описати їхню участь у додаткових витратах на дитину, а також умови щодо учас­ті у вихованні дитини, тобто з ким із батьків проживатиме дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той із батьків, який мешкатиме окремо, організацію дозвілля, щорічного відпочинку та оздоровлення дитини.

У тому випадку, якщо в договорі розмір аліментів визначається у частці від доходу, то сторонам необхідно зазначити, що саме є до­ходом, з якого аліменти вираховуватимуться, а з яких видів доходу така плата не здійснюватиметься.

Перелік видів доходів, що вра­ховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подруж­жя дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146.

Як зазначено у поста­нові від 15.05.2006 р. № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того самого Кодексу.

У тому випадку, коли договір сторони вже уклали та посвідчили нотаріально, а потім змінилися певні обставини життя, то умови до­говору можуть бути змінені та доповнені за взаємною домовленістю батьків шляхом укладання договору про внесення змін та його нота­ріального посвідчення.

Таким самим чином цей договір може бути розірвано сторонами.

Одностороння відмова від виконання умов до­говору або одностороння зміна його умов не допускається.

Існує думка, що є ще один вид договору на утримання дити­ни – це договір на утримання, що заключається в порядку ч. 2 ст. 109 Сімейного кодексу України.

Його особливістю зазначається те, що він може мати місце тільки у разі розірвання подружжям шлюбу.

Нам здається, що в виділенні такого виду договорів не має сенсу, адже за змістом і договір, укладений у відповідності до ст. 109 Сімейного кодексу, і договір, укладений згідно зі ст. 189 СК України, однакові.

Слід пам’ятати, що сто­рони вправі передбачити як безліч умов, так і звести їх до 3-4 основ­них положень про аліментні зобов’язання.

Договір на нерухоме майно

Останнім видом аліментного договору є договір «міни» (договір, що укладається між подруж­жям в порядку ст. 89 СК України з приводу нерухомого майна) і договір «про відступне» (отримання грошової суми).

Першим поняттям вона називає

Його взаємовигідність полягає у тому, що той, хто має право на утриман­ня за законом, втрачає це право, одержавши взамін право власності на нерухомість.

А другий із подружжя – звільняється від обов’язку з його утримання і втрачає право власності на нерухомість.

Такий договір має бути посвідчений нотаріально.

У другому випадку мова йде про припинення права на аліменти у зв’язку з одержанням одно­разової грошової суми.

Для гарантії платежу у частині 2 ст. 89 СК міститься вимога: обумовлена грошова сума має бути внесена на де­позитний рахунок нотаріуса, який буде цей договір посвідчувати Не слід однак виключати, що ця грошова сума може бути переда­на у присутності нотаріуса, тому заставляти одного із подружжя обов’язково вносити її на депозитний рахунок нотаріуса (ця послуга не є безкоштовною) не було б розумно.

Вельми цікавим є питання про ризиковість (алеаторність) назва­них договорів.

У юридичній літературі ризиковим визнається правочин, еквівалент якого полягає в можливостях (шансах) на виграш або на втрату для кожної зі сторін чи для однієї з них залежно від невизначеної обставини (юридичного факту), про яку невідомо, настане вона чи не настане, або невідомо час настання .

Договори про припинення права на аліменти

Договори про припинення права на аліменти у зв’язку з набут­тям права власності на нерухоме майно існують і в відносинах між батьками щодо утримання дитини.

Треба підкреслити, що метою та­кого договору є забезпечення утримання дитини за рахунок нерухо­мого майна.

Майном, яке набувається за цим договором, може бути кварти­ра, житловий будинок, земельна ділянка та інше нерухоме майно.

Договір, на відміну від інших аліментних договорів, підлягає не тіль­ки нотаріальному посвідченню, але і державній реєстрації.

На май­но, передане за цим договором, не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 190 СК України, майно, одержане дитиною за договором про припинення права на аліменти, може бути відчу­жене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки і піклування.

Згідно з ч. З ст. 17 Закону України «Про охорону дитин­ства», батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозво­лю органу опіки і піклування укладати договори, які підлягають но­таріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитини майнових прав, здійснювати обмін, поділ, від­чуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Як установлено в ч. 2 ст. 190 СК України, набувачем за договором про припинення права на аліменти вправі бути той з батьків, з ким проживає дитина, на праві спільної настової власності на це майно (це не виключає можливість дитини самостій­но набути право власності на відповідне майно).

За умови укладення такого договору, той з батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно забезпечувати її всім необхідним, окрім можливих додат­кових витрат, що не входять до поняття аліментів.

Якщо на момент укладення договору дитині вже виповнилось 14 років, вона також бере участь в укладенні договору.

Важливо зазначити, що такий дого­вір є оспорюваним у тому випадку, коли запис про чоловіка як батька виключено з актового запису про народження дитини.

Чинне сімейне законодавство прямо не передбачає можливості укладення договору про припинення права батьків, які є непрацездат­ними та потребують матеріальної допомоги на аліменти від повноліт­ньої дочки чи сина у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно, інших членів сім’ї та родичів.

Проте вбачається, що укласти такий договір можливо в силу принципу свободи договору, оскільки він відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.

Як і в інших подібних договорах, у разі неврегульованості якихось відно­син в ньому, ми можемо застосовувати аналогію закону.

Консультація адвоката по сімейним справам при оформленні договорів про утримання

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при оформленні договорів про утримання, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про оформлення договорів на утримання на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про оформлення договорів на утримання! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про оформлення договорів на утримання, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Часті запитання сімейному адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Адвокат при оформленні договорів про утримання”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Поняття аліментів;
2. Аліментні зобов’язання;
3. Обов’язок батьків утримувати дитину;
4. Обов’язок дітей утримувати батьків;
5. Права та обов’язки членів сім’ї щодо утримання;
6. Аліменти з іноземця.