Розірвання шлюбу в суді

Розірвання шлюбу за рішенням суду

Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подруж­жя, яке має дітей регламентується ст. 109 СК України.

Відповідно до вказаної статті при розірванні шлюбу за взаємною згодою подруж­жя, яке має спільних дітей, роль суду в принципі така сама, як і роль державних органів РАЦС, оскільки він не має права з’ясовувати причини розлучення, вживати заходи до примирення подружжя або будь-яким способом втручатися в їхнє особисте життя, тобто, дер­жавний орган РАЦС не має права відмовляти в розірванні шлюбу, якщо обидва подружжя заявляють про це.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Як розірвати шлюб в суді? Як скласти позовну заяву про розірвання шлюбу? В якому випадку позов про розірвання шлюбу може бути не прийнятий?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Право на пред’явлення позову про розірвання шлюбу

Стаття 109 СК України надає право подружжю, яке має дітей, подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із пись­мовим договором про те, з ким із них житимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на осо­бисте виховання дітей.

Оскільки зазначений договір надається до суду разом із заявою подружжя щодо розірвання шлюбу, він укладається у простій пись­мовій формі і підлягає затвердженню судом у тому випадку, якщо його умови не порушують особисті та майнові права як подружжя, так і їх дітей.

Договір щодо визначення розміру алімен­тів на дитину

Частина 2 ст. 109 СК України передбачає ще один договір по­дружжя, який подається до суду при розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя – це договір щодо визначення розміру алімен­тів на дитину, який має бути нотаріально посвідчений, у разі не­виконання якого аліменти можуть стягуватися на підставі вико­навчого напису нотаріусу.

При аналізі зазначеного договору певні складнощі виникають при визначенні його правової природи, що закріплено в окремих частинах ст. 109 СК України двох схожих договорів про порядок виховання дитини, що є одним із чинників постановлення питання щодо співвід­ношення цих договорів.

Отже, дана норма, яка носить диспозитив­ний характер, надає подружжю право надати до суду письмовий договір про порядок виховання дитини. Водночас імперативне правило ч. 2 ст. 109 СК України встановлює, що «договір між по­дружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений», внаслідок чого чітко не вбачається, чи імперативна норма ч. 2 стосується лише щодо форми договору про аліменти (нотарі­альна), чи самого факту укладення такого договору.

Має місце відсутність чіткого змісту договору про аліменти, оскільки згідно ч. 2 ст. 109 СК України йдеться лише про розмір аліментів (при цьому, про по­рядок та строки сплати не зазначено).

Водночас ст. 189 СК України передбачає можливість укладення батьками договору про спла­ту аліментів на дитину, визначивши в ньому розмір та строки ви­плати, що вносить неясність стосовно співвідношення зазначених норм СК України, тобто, чи договір (ч. 2 ст. 109 СК України) має місце лише при розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, а ст. 189 СК України розрахована на інші ситуації (наприклад, якщо розмір аліментів встановлюється без розірвання шлюбу, або у випадку не перебування батьків у зареєстрованому шлюбі тощо), чи ст. 189 СК України розповсюджується на всі ви­падки, оскільки стосується аліментних обов’язків батьків щодо сво­їх дітей.

Неоднозначність такої ситуації ускладнюється ч. 2 ст. 93 СК України, відповідно до якої подружжя має право у шлюбному договорі визначити свої майнові права та обов’язки як батьків, оскільки чинним законодавством України не встановлена заборона щодо укладення шлюбного договору і сплати аліментів на випадок розірвання шлюбу.

Уявляється, що в даному випадку при розірванні шлюбу між подружжям, яке має дітей, укладання нотаріально за­свідченого договору про розмір аліментів є обов’язковим.

Судовий порядок розірвання шлюбу здійснюється з урахуван­ням вимог цивільного процесуального законодавства про позовне провадження, де досить докладно визначені права та обов’язки сто­рін, що беруть участь у справі.

Суд повинен забезпечити не тільки державно-правове регулювання відносин, пов’язаних з припиненням шлюбу, але й у разі потреби захистити інтереси кожного з подружжя і їхніх дітей.

За даних обставин шлюб розривається в суді лише тоді, коли цього потребують інтереси неповнолітніх дітей.

Однак мова не йде про те, що виходячи з інтересів дітей, суд повинен прагнути зберегти сім’ю за будь-яку ціну, оскільки справа про розірвання шлюбу при взаємній згоді подружжя беззаперечна, і завдання суду в таких випадках інше – встановити, чи відповідає заява про розі­рвання шлюбу дійсній волі подружжя, і чи не суперечить письмова домовленість подружжя щодо дітей їх правам та інтересам.

Якщо буде встановлено, що письмова домовленість сторін відповідає ін­тересам дітей, і немає підстав вважати, що вона порушує інтереси дітей, суд затверджує погодження своїм рішенням.

Стаття 109 СК України носить процесуальний характер, вста­новлюючи строк для постановлення судом рішення про розірвання шлюбу – один місяць, протягом якого дружина та чоловік можуть переглянути свої взаємовідносини, досягти примирення і відклика­ти заяву про розірвання шлюбу.

У разі спливу встановленого строку заява від подружжя про припинення справи не надійшла, і сторони в судове засідання не з’явилися, суд має право залишити справу без розгляду відповідно до норм ЦПК України.

Стаття 110 СК України встановлює вичерпний перелік осіб, які мають право на пред’явлення позову про розірвання шлюбу, до яких належать: обидва або один із подружжя, а також опікун недієздат­ного чоловіка або недієздатної дружини, якщо цього потребують їх інтереси.

Крім них ніхто не може вимагати розірвання шлюбу, який у залежності від обставин може бути розірваний в суді або держав­ного органу РАЦС.

Підстави для неприйняття позову щодо розірвання шлюбу

Разом з тим, ст. 110 СК України встановлює винятки із загально­го правила про свободу розірвання шлюбу, передбачаючи, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагіт­ності дружини та впродовж одного року після народження дитини.

В законі не сказано, чи поширюється зазначене правило у випадку, якщо дитина народилася мертвою або не дожила до одного року.

При цьому варто відзначити, що зазначена ситуація обумовлена не об­меженням прав батьків, а захистом інтересів новонароджених дітей, оскільки будь-які переживання, стреси або інші психологічні факто­ри, які супроводжують процедуру розірвання шлюбу, можуть відби­тися на здоров’ї майбутньої або новонародженої дитини та її матері.

І лише в тому разі, коли один із подружжя вчинив протиправну по­ведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружися або дитини, суд може прийняти заяву про розірвання шлюбу, при цьому звернутися з такою заявою до суду відповідно до ст. 110 СК України може як дружина, так і чоловік.

Встановлюючи імперативне правило про неможливість чоловіку і дружині розірвати шлюб протягом вагітності дружини та протягом року після народження дитини, законодавець виходив з додержання принципу рівності прав та обов’язків учасників сімейних відносин незалежно від статі.

Слід враховувати, що перебування жінки під час вагітності та протягом певного часу після народження дитини в особливому психологічному та фізичному стані, не перешкоджає їй об’єктивно приймати рішення щодо свого подальшого перебуван­ня у шлюбі, а також певним чином захищати права та інтереси як свої, так і дитини.

У зв’язку з цим правило ст. 38 раніше чинного КпШС України було більш спрямоване на захист матері та її дитини, проте згідно чинного СК України розірвати шлюб протягом зазначе­ного строку можна лише у випадку здійснення одним з подружжя протиправного діяння, що містить у собі ознаки злочину, відносно іншого з подружжя або дитини.

Зрозуміло, що законодавець мав на меті захистити інтереси дружини та дитини, але зазначена редак­ція ч. 2 ст. 110 СК України може призвести й до прямо протилежних наслідків – адже виникає ситуація, коли вагітна дружина не може розлучитися з чоловіком навіть у випадку його постійного пияцтва та подружніх зрад (така поведінка суперечить моральним засадам суспільства, але не містить ознак злочину, тому й не може бути під­ставою для розірвання шлюбу у вказані періоди).

Беззаперечно, це є грубим порушенням прав та інтересів як дружини, так і дитини (адже нервовий стан матері під час вагітності може завдати більш значної шкоди здоров’ю дитини, ніж судова процедура розлучення), однак наявність зазначених обставин позбавить дружину можливості розірвати шлюб, примушуючи її перебувати у ньому певний час проти її бажання.

У зв’язку з цим обмеження дружини у праві припинити шлюбні від­носини не завжди є виправданим з практичної точки зору.

З огляду на викладене, видається доцільним повернутися до правила, що міс­тилося у ч. 2 ст. 38 КпШС, відповідно до якого під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини пору­шувати справу про розірвання шлюбу заборонялося лише чоловіку (і тільки за відсутності на це згоди дружини).

Стаття 109 СК України обумовлює застосування правила щодо наявності кровної спорідненості між чоловіком дружини та зачатою або новонародженою дитиною.

Коли дитина не стає на заваді для розірвання шлюбу

У випадках, якщо батьківство зача­тої дитини визнано іншою особою (ст. 125 СК України), то чоловік та (або) дружина мають право подати позов про розірвання шлюбу в період вагітності та протягом одного року після народження ди­тини.

Чоловік, дружина мають право також подати позов про розі­рвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьків­ство відносно цієї дитини визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключені з актового запису про народження дитини.

Консультація адвоката по сімейним справам при розірванні шлюбу в суді

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при розірванні шлюбу в суді, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про розірвання шлюбу в суді на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про розірвання шлюбу в суді! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про розірвання шлюбу в суді, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Розірвання шлюбу в суді”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Швидке розлучення;
2. Документи для розлучення;
3. Міжнародний адвокат з розлучень;
4. Розлучення без дітей;
5. Розлучення без документів;
6. Розлучення без згоди;
7. Розлучення за спільною згодою;
8. Розлучення без прописки;
9. Розлучення при наявності дітей;
10. Як швидко оформити розлучення з іноземцем.