Права батьків та дітей на майно

Права батьків та дітей на майно. Роздільність майна батьків та дітей

Між матір’ю, батьком і дитиною виникають як особисті немайнові, так й майнові правовідносини.

Майнові правовідносини між батьками та дітьми склада­ються з двох груп:

• до першої належать різноманітні зв’язки батьків та дітей з приводу майна, що опинилося у сфері сім’ї (житло, предмети побуту, гроші та інші цінності);
• до другої – аліментні зобов’язання батьків та дітей.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Які майнові права дітей і батьків? Чи мають діти права на майно батьків? Яке право повнолітніх дітей на майно батьків?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Конвенція ООН про права дитини

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини проголошує, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і со­ціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національ­них умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують ді­тей, у здійсненні цього права та у випадку необхідності надають ма­теріальну допомогу та підтримують програми, особливо щодо забез­печення дитини харчуванням, одягом та житлом.

Майнові права дітей

Майнові правовідносини між батьками та дітьми виникають з приводу майна та надання утримання.

До сімейних майнових прав дитини належать право власності дитини на майно, право дитини на користування майном батьків для забезпечення виховання та розвитку, право дитини на утриман­ня від батьків.

У ЗУ від 26 квітня 2001 р. № 2402-ГО «Про охорону дитинства» поняття «майнові права дітей» використовується у ши­рокому значенні для позначення права власності дитини на майно, житлових, спадкових, зобов’язальних прав дитини.

До сімейних майнових прав батьків належать право батьків на надання їм допомоги з боку дітей і повнолітніх дітей, право власності батьків на майно, право батьків на управління майном ма­лолітньої дитини.

Право батьків на надання їм допомоги

Відповідно до ч. 1 ст. 172 СК України дитина, по­внолітні донька, син зобов’язані піклуватися про батьків, виявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Право батьків на надан­ня їм допомоги з боку повнолітніх дітей забезпечується також тим, що відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні донька, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Право батьків на надання їм допомоги з боку дитини забезпечу­ється тим, що згідно зі ст. 206 СК У країни у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має до­статній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стяг­нення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на по­криття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Принцип роздільності майна батьків та дітей

Глава 14 СК України, яка має назву «Права батьків та дітей на майно», регулює відносини, що складаються між матір’ю, бать­ком і дитиною з приводу майна.

Стаття 173 СК України проголошує принцип роздільності майна батьків та дітей, батьки та діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповно­літніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Отже, українським законодавством закладено презумпцію на­лежності майна на праві власності батькам.

У той же час, згідно зі ст. 175 СК України майно, набуте батьками та дітьми за рахунок їх­ньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спіль­ної сумісної власності.

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнан­ня тощо), є власністю дитини (ст. 174 СК України).

Ці положення українського законодавства є прогресивними та такими, що підтвер­джують ставлення до дитини як до самостійного і рівного суб’єкта сімейних правовідносин.

Аліменти на дитину

Натомість згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім ‘я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утриман­ня.

У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.

Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Розпорядження майном дитини

Батьки та діти як самостійні власники майна здійснюють повно­важення власника відповідно до ст. 319 ЦК України в межах обся­гу цивільної дієздатності з урахуванням положень статей 31, 32, 35 ЦК України.

Батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлю­ються законом (ст. 176 СК України).

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження.

Батьки зобов’язані дбати про збе­реження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо мало­літня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси (ч. 1 ст. 177 СК України).

Здійснення батьками права на управління майном малолітньої дитини відбувається під контролем органу опіки та піклування, вра­ховуючи, що ч. 2 ст. 177 СК України передбачає, що батьки мало­літньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклу­вання вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) дер­жавній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Участь органів опіки та піклування у розподілі майнових прав

Хоча батьки й не управляють майном неповнолітньої дитини, проте згідно з ч. 3 ст. 177 СК України батьки мають право дати згоду на вчинення не­повнолітньою дитиною правочинів щодо її майнових прав, які за­значені вище, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Контрольні функції органів опіки та піклування щодо забез­печення майнових прав дитини передбачені й ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»: батьки або особи, які їх заміню­ють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, нада­ного відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нота­ріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, від­чуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Згода батьків на вчинення правочинів щодо майна дитини

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна мало­літньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків.

Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про ви­знання правочину недійсним як такого, що укладений без його зго­ди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода другого з батьків.

Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини щодо транспортних засобів та не­рухомого майна малолітньої дитини можуть бути вчинені без його згоди (ч. 6 ст. 177 СК України).

На спільності здійснення права батьків на управління майном малолітньої дитини, якщо інше не передбачено договором між ними, наголошується й у частинах 7, 8 ст. 177 СК України, які передбача­ють, що батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.

Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після припинення управління батьки зобов’язані повернути ди­тині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Консультація адвоката по сімейним справам про права батьків та дітей на майно

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи про права батьків та дітей на майно, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про права батьків та дітей на майно на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час та сили на самостійне вирішення питання про права батьків та дітей на майно! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того, щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про права батьків та дітей на майно, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Права батьків та дітей на майно”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни у сфері законодавства України та актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Права батьків та дітей;
2. Види немайнових відносин батьків та дітей;
3. Виникнення особистих немайнових прав;
4. Встановлення походження дитини;
5. Визнання батьківства через суд;
6. Батьківські обов’язки;
7. Адвокат при оспорюванні батьківства;
8. Позбавлення батьківських прав;
9. Майнові правовідносини батьків та дітей;
10. Договори батьків щодо дітей.