Майнові відносини подружжя

Поняття та види майнових правовідносин подружжя, співвідношення з немайновими

Укладення шлюбу є, мабуть, однією з найприємніших подій у жит­ті людини та навряд чи хтось із наречених у цей час обтяжує себе розду­мами про те, яким після реєстрації шлюбу буде правовий режим їхнього майна.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Які майнові відносини подружжя? Які майнові обов'язки подружжя? Які особисті немайнові права подружжя?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Особисті немайнові права подружжя

Цілком природно, що переважна більшість людей піклу­ється про свою другу половинку без жодних спонукань з боку законо­давства, намагаючись забезпечити своїй сім’ї матеріальний добробут.

Проте, як і з кожного загального правила, на жаль, існують винят­ки і з наведеного твердження – окремі особи вперто не бажають добро­вільно виконувати свої як особисті немайнові обов’язки перед іншим з подружжя, так і не допомагають йому матеріально, насправді маю­чи таку можливість.

Звісно, примусити людину до прояву любові не­можливо, а от зобов’язати її матеріально забезпечувати свою дружину чи чоловіка – цілком реально (навіть у разі подальшого розлучення).

Проте спершу ознайомимося з положеннями Сімейного кодексу України далі – СК, які присвячені врегулюванню правового режиму майна по­дружжя й автоматично починають діяти з моменту реєстрації шлюбу.

Майнові обов’язки подружжя

Майнові відносини подружжя – це складний комплекс взаємопов’язаних дій щодо володіння, користування й розпоряджен­ня майном.

Майнові правовідносини між подружжям поділяються на три групи:

• правовідносини з приводу майна, нажитого подружжям у період шлюбу;
• правовідносини з приводу майна, що є предметом шлюбного договору;
• правовідносини з приводу надання взаємного матеріального змісту.

Охарактеризуємо окремо кожну групу.

Сумісна та роздільна власність

Як відомо, майно, що належить подружжю, поділяється на спіль­ну сумісну та роздільну (приватну) власність.

Зазвичай, найбіль­шу частину майна подружжя, що належить чоловікові та дружині на праві особистої приватної власності, становить майно, яке було ними до шлюбу (тобто до моменту його реєстрації).

Проте, звісно, це не означає, що все майно, набуте вже після реєстрації шлюбу, матиме статус спільного сумісного. Особиста приватна власність кожного з подружжя продовжує збільшуватися й після укладення шлюбу. Так, досить поширеною підставою її на­буття є отримання майна в якості спадщини чи подарунка.

Але при цьому слід зважати на те, що дарунки можуть стати як особистою приватною власністю чоловіка чи дружини, так і спільною суміс­ною власністю подружжя:

• у разі, коли майно подароване одному з подружжя, воно буде вважатися роздільним і належатиме на праві особистої приватної власності тільки тому, кому було подаровано;
• якщо ж майно подароване обом з подружжя (наприклад, на весілля чи його річницю), воно буде належати до їх спільного майна.

Визначення приватної власності

Крім вже згаданих випадків набуття майна кожним з подружжя до шлюбу або на підставі договору дарування чи в порядку спад­кування, за правилами ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини та чоловіка слід вважати:

• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• речі інди­відуального користування, в тому числі коштовності;
• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги (що­правда, суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії чи нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми ді­ями (веденням домашнього господарства, вихованням дітей тощо) сприяв її одержанню;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкоду­вання завданої їй, йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за до­бровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески спла­чувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною влас­ністю кожного з них.

Сумісна власність

Усе ж інше майно, набуте подружжям за час шлюбу, відповідно до ст. 60 СК належить дружині та чоловікові на праві спільної суміс­ної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хво­роби тощо) самостійного заробітку.

При цьому не має жодного зна­чення, якими були юридичні підстави його набуття – купівля, обмін, придбання в кредит тощо.

Також все одно, на ім’я кого з подружжя було придбане майно, – важливим є лише те, що це сталося під час шлюбу.

Режим спільності майна подружжя означає, що:

• майно, набуте подружжям за час шлюбу, завжди вважатиметься спільним (якщо тільки інше не встановлено домовленістю сторін);
• подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності;
• майно належить подружжю без визначення часток кожно­го з них у праві власності;
• доти, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Права та обов’язки подружжя по утриманню

Серед майнових обов’язків чоловіка та дружини сімейне зако­нодавство передбачає зобов’язання подружжя матеріально підтри­мувати один одного у шлюбі (ст. 75 СК). Таке зобов’язання виникає у подружжя з моменту реєстрації шлюбу.

При цьому не має значен­ня, проживають подружжя разом чи окремо.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є не­працездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови, що дру­гий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

У ст. 84 СК особливо підкреслюється право на матеріаль­не утримання дружини під час вагітності та протягом трьох років (якщо дитина має вади фізичного або психічного виду – шести ро­ків) після народження дитини, за умови, що дитина проживає разом з нею, а чоловік в змозі надавати утримання (при цьому матеріальне становище дружини значення вже не має).

Слід звернути увагу, що право особи на утримання, яке вини­кло у неї за час шлюбу, не припиняється і у разі розірвання шлюбу (ст 76 СК).

Крім цього, особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього подружжя під час шлюбу.

А за умови, що на момент розірвання шлюбу жінці чи чоловікові до досягнення встановлено­го законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, а їх спільне життя у шлюбі тривало не менше десяти років, вона (він) матимуть право на утримання після досягнення пенсійного віку.

Шлюбний договір

Правила сімейного законодавства щодо врегулювання майнових відносин подружжя можуть бути скориговані у шлюбному догово­рі – відповідно до змісту ст. 93 СК шлюбним договором можуть ре­гулюватися майнові відносини подружжя, визначатися їхні майнові права та обов’язки по відношенню один до одного та до дітей.

Проте особисті відносини між подружжям та дітьми предметом шлюбного договору бути не можуть.

Варіанти зміни законодавчих правил регулювання майнових відносин у шлюбному договорі досить різноманітні.

Так, сторони шлюбного договору можуть домовитися:

• про непоширення на май­но, набуте ними під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності, вважати його особистою приватною власністю кожного з них;
• про можливий порядок поділу майна, в тому числі й у разі розірвання шлюбу та застосування майнових санкцій у випадку розлучення;
• про надання одному з подружжя утримання незалежно від його не­працездатності й потребування матеріального забезпечення тощо.

При подальшому вирішенні спору між подружжям з наведених пи­тань, які врегульовані у шлюбному договорі, суд буде керуватися саме його положеннями, а не диспозитивними нормами сімейного законодавства.

У ст. 92 СК встановлено, що шлюбний договір може бути укла­дений як між подружжям, так і між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Згідно зі ст. 94 СК шлюбний договір має бути укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально.

При цьо­му, якщо шлюбний договір було укладено до моменту реєстрації шлюбу, він набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу, а якщо шлюбний договір було укладено подружжям – з моменту його но­таріального посвідчення.

У разі ж невиконання одним із подружжя майнового зобов’язання, взятого на себе шлюбним договором, інша сторона зможе стягнути належне їй відповідно до умов шлюбного договору на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Консультація адвоката по сімейним справам при майнових відносинах подружжя

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при майнових відносинах подружжя, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про майнові відносини подружжя на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про майнові відносини подружжя! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про майнові відносини подружжя, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Майнові відносини подружжя”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Законний режим майна подружжя;
2. Договірний режим подружнього майна;
3. Право на майно у цивільному шлюбі;
4. Укладання та розірвання шлюбного договору;
5. Особливості шлюбного договору;
6. Розірвання шлюбного договору.