Поняття аліментів

Поняття аліментів, аліментних правовідносин та особливості аліментних зобов’язань

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материн­ство та батьківство охороняються державою. На конституційному рівні знайшов також, закріплення обов’язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей, що підкреслює важливість цих відносин

У Концепції державної сімейної політики, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 р зазна­чається, що сім’я є інтегральним показником суспільного розвитку який відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором демографічного потенціалу.

Сім’я у всіх країнах та народів є основним осередком суспіль­ства. Життя довело безглуздість тверджень комуністичних ідеологів про відмирання сім’ї як соціального інституту та аліментних відно­син.

У сучасному громадянському суспільстві сім’я виконує цілий ряд функцій, однією з них є функція добування засобів існування для членів сім’ї.

Пов’язані з виконанням цієї функції аліментні від­носини мають важливий характер на сучасному етапі соціально-економічного розвитку, особливо це стосується утримання батьками своїх неповнолітніх дітей.

Незалежно від рівня державної соціальної допомоги сім’ї, збері­гає своє значення індивідуальний фактор матеріального забезпечен­ня членів сім’ї, до того ж за складної соціально-економічної ситуації держава не в змозі забезпечити всім громадянам високий рівень життя за рахунок соціальної допомоги.

Як зазначається у Концепції державної сімейної політики, перехід до ринкових економічних від­носин змінив співвідношення джерел забезпечення сім’ї і сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на бать­ків значно більшою мірою, ніж на державу.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Чи тотожні поняття "утримання" та "аліменти"? Як можуть сплачуватися аліменті, призначені у грошовій формі? Яке покарання чекає на неплатника аліментів?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Визначення терміну “аліменти”

Взагалі, слово «аліменти» походить від латинського «alimentim»- годування, утримання.

У юридичній літературі досить часто мож­на зустріти слово «аліментування», що вживається у значенні слова «утримання».

Але не всі погоджуються з цією точкою зору.

Погляди на природу аліментів неодноразово змінювались.

У 20-ті роки існувала точка зору, що аліменти являються «суро­гатом соціального забезпечення» та що розвиток системи соціаль­ного забезпечення призведе до відмирання аліментних зобов’язань.

У подальшому ця теорія була спростована.

Хибність цієї теорії нами вважається очевидною, адже не дивлячись на те, що і систе­ма соціального забезпечення, і аліментні зобов’язання спрямовані на надання матеріальної допомоги тим, хто її потребує (недієздат­ним, малозабезпеченим і т.д.), у цих відносин абсолютно різні як підстави виникнення, так і мета, на яку вони спрямовані.

Розглядаючи позицію СК України, слід твердо зазначити по­зицію законодавця щодо синонімічності понять «утримання» та «аліментів».

Взявши до уваги, наприклад, ч. 1 ст. 77 СК України, бачимо: «Утримання одному з подружжя надається другим із по­дружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою».

Ч. 2 тієї ж статті наголошує, що аліменти присуджуються одному з по­дружжя, як правило, у грошовій формі.

Слід підкреслити, що стаття не виключає надання аліментів у натуральній формі, що прирівнює поняття «аліменти» та «утримання».

Однак загалом поняття «утри­мання» ширше за поняття «аліменти».

Для сімейних правовідносин характерним є принцип взаємної моральної та матеріальної підтримки. Це одна з визначних рис сім’ї.

Можливо скласти таке визначення аліментних правовідносин: аліментні правовідносини-це сімейні матеріальні відносини, в яких одна сторона зобов’язана в силу вказівки на те закону за наявності відповідних умов утримувати іншу сторону, а остання вправі вима­гати виконання даного обов’язку.

Ознаки аліментних правовідносин

Для всебічності розгляду поняття аліментних правовідносин за­слуговують уваги ті особливості, що доповнюють ознаки алімент­них правовідносин як правовідносин сімейних.

Аліментні правовідносини:

• складаються з приводу матеріального блага – забезпечення, що може здійснюватися у натуральній чи грошовій формі;
• регулюються за допомогою як імперативного методу так і диспозитивного (сторони можуть договором між собою врегулювати права та обов’язки, в чому проявляється диспозитивність);
• мають відносний характер (адже суб’єктний склад у них завжди конкретизовано, вони є особистими – не передаються, не відчужуються, не допускають зарахування аліментних вимог за рахунок інших зустрічних вимог);
• мають безвідплатний характер (тобто надання утримання не створює для особи, що отримує аліменти, ніякого обов ‘язку щодо аліментозобов’язаної особи).
• мають триваючий характер (незалежно від того, який період пройшов з моменту виникнення права на утримання уповноважена особа має право вимагати аліменти)

У працях багатьох науковців взагалі не фігурує поняття алімент­них правовідносин – вони заміняють його поняттям аліментного зобов язання. Ст. 509 Цивільного кодексу України визначає загальне поняття зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (креди­тора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Аліментне зобов’язання – це не тільки обов’язок однієї сторони. Це, насамперед, правовід­ношення, в якому обов’язку однієї сторони кореспондує відповід­не право іншої.

На іншу думку аліментне зобов’язання – це вста­новлений законом обов’язок певних членів сім’ї утримувати інших, що мають у цьому потребу, членів сім’ї.

На наш погляд, алімент­не зобов’язання виникає і існує безвідносно до того, порушені сі­мейні зв’язки чи ні, а також і від того, чи виконуються зобов’язання добровільно.

Структура аліментних правовідносин

Розглянувши поняття аліментного правовідношення (зобов’язання) у сімейному праві, слід приділити увагу його струк­турним елементам.

Як у кожних правовідносинах, так і в аліментних, їхня структу­ра складається з трьох елементів:

• суб’єкт аліментних правовідносин;
• об’єкт аліментних правовідносин;
• зміст, що в свою чергу поділений на суб’єктивне право та юридичний обов’язок.

Жодна із сімей не може бути вільною від внутрішніх обов язків, у тому числі юридичних.

У Кодексі про Шлюб та сім’ю 1969 р. це підтверджувалося насамперед положенням, що містилося у ст. 32: «Подружжя повинно матеріально підтримувати один одного».

Участники аліментних відносин

А у статті 58 цього ж Кодексу, яка мала назву «Взаємність обов’язків батьків і дітей», було записано про те, що «батьки та діти зобов’язані подавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу».

У ст. 2 СК України чітко вказуються учасники сімейних від­носин, які регулює цей нормативний акт.

СК регулюються майно­ві (у тому числі аліментні) відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами та усиновленими, матерями та батьками дітей, відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внука­ми правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком та іншими членами сім’ї, визначеними у ньому.

З двох вищенаведених статей постає питання, які особи відно­сяться до «інших членів сім’ї»?

Вивчаючи сімейне законодавство можна дійти висновку, що глава 22 СК України визначає такими особами саме мачуху, вітчима, падчерку та пасинка, а також фак­тичного вихователя та вихованця.

З положень вищезазначеного акту також слід виокремити до інших членів сім’ї чоловіка та жінку що проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, осіб, пов’язаних відносинами опіки та піклування.

Але чи є усі суб’єкти аліментних правовідносин членами сім’ї? Певно що ні.

Адже як, наприклад, подружжя може стати «колишні­ми членами сім’ї» (за загальним правилом при розлученні вони не втрачають права на утримання від один одного), так і родичі взагалі можуть ніколи в житті і не входити до складу сім’ї, однією з ознак якої є спільність проживання та ведення побуту.

Проте це не виклю­чає їхню можливість входити до складу цього осередка суспільства. Закон пов’язує виникнення аліментних зобов’язань не з членством у сім’ї, а із знаходженням у шлюбі, певним ступенем спорідненості та свояцтва.

Свояцтво – це відносини між родичем одного із подружжя і другого із подружжя, а також між родичами кожного із подружжя (це відносини, наприклад, між вітчимом і пасинком, мачухою і падчер­кою).

Свояцтво не ґрунтується ані на походженні, ані на кровному спорідненні.

Необхідною умовою участі особи в аліментних правовідноси­нах є наявність у неї правосуб’єктності, тобто соціально-правової можливості (здатності) бути учасником сімейних, в особливості, аліментних відносин.

Аліментна правоздатність

Аліментна правоздатність вужча за правоздатність сімейну.

Це – здатність мати майнові права та обов’язки, що передбачені за­конодавством.

Прийнято вважати, що сімейна правоздатність, хоча і виникає з моменту народження, з роками розширюється з настан­ням передбаченого в законі віку.

Це стосується і аліментних право­відносин.

Аліментна правоздатність залежить від особи, якої вона стосується. Наприклад, аліментна правоздатність одного з подруж­жя може набуватись тільки після 18 років (як виключення – з 14 років за визначених у ЦК України норм в порядку емансипації) – вона на­бувається разом зі здатністю на укладення шлюбу.

Але аліментна правоздатність дитини щодо батьків набувається саме з моменту народження.

Визначення аліментної дієздатності

Щодо аліментної дієздатності – здатності здійснювати свої права та обов’язки, – можна підкреслити, що її наявність не є обов’язковою умовою в аліментних правовідносинах.

На прикладі відносин між неповнолітньою дитиною і батьками бачимо, що один із суб’єктів – дитина – завжди є частково або неповністю дієздатною, але його недієздатність завжди має доповнюватись діями законних представників.

По аналогії з цивільним правом, ми вважаємо, слід вирізняти також неповну аліментну дієздатність, коли, наприклад, дитина після досягнення нею 14-річного віку бере участь у укладен­ні договору про припинення права на аліменти у зв’язку з переда­чею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, кварти­ру, земельну ділянку тощо).

Сімейна деліктоздатність

Аліментна деліктоздатність є самостійним елементом алімент­ної правосуб’єктності.

Це здатність фізичної особи нести відпові­дальність за вчинене нею правопорушення у сімейних правовідноси­нах щодо утримання.

Відповідальність за несплату аліментів

Безпосередній зміст сімейної деліктоздатності складають потенційні і реальні можливості особи нести покладені на неї міри відповідальності, передбачені сімейним законодавством.

Якщо застосувати це до аліментних зобов’язань, по-перше, відпові­дальністю буде примусовий порядок сплати аліментів у чітко вста­новленому судом розмірі та з чіткою періодичністю.

Певною мірою, на наш погляд, такою відповідальністю буде також сплата у приму­совому порядку виконавчого та судового збору.

Але вищезазначене виконання обов’язків буде скоріше не мірою відповідальності, а мі­рою захисту.

Отже, у правопорушників не буде стимулу виконувати добровільно свої обов’язки, якщо не передбачено ніякої додаткової відповідальності, окрім простого захисту порушеного права.

За не­виконання обов’язку щодо сплати аліментів за рішенням суду зако­ном передбачена адміністративна (при накладенні штрафу держав­ним виконавцем у розмірі від 10 до 30 неоподатковуваних доходом мінімумів доходів громадян, та суспільно корисні роботи (ст. 31-1 КпАП України) та кримінальна (ст. ст. 164, 165 КК України) відповідальність.

Коли мова йде про об’єкт саме аліментних правовідносин ним є саме майнове благо (так звана «матеріальна допомога» мовою СК України).

Форми утримання

Сімейний кодекс України виділяє дві форми утримання- натуральна та грошова.

Грошова форма аліментів може мати два свої прояви:

• сплачу­ватись як частка від заробітку (доходу) суб’єкту правовідносин;
• сплачу­ватись у твердій грошовій сумі.

Вона може мати характер одноразового або періодичного платежу.

Цікаво, що за рішенням суду аліменти прису­джуються, як правило, в грошовій формі (ч. 2 ст. 77 СК України).

Щодо натуральної форми утримання, до неї відносяться усі речі, подільні і неподільні, індивідуально визначені та родові спо­живні та неспоживні, рухомі та нерухомі, крім грошових коштів що не обмежені, або заборонені в обігу або надання будь-яким чином за­боронено законодавством.

За загальним правилом, такими речами є продукти харчування, одяг, речі побутового призначення або житло.

Щодо змісту аліментних правовідносин, їх становлять суб’єктивні аліментні права та суб’єктивні аліментні обов’язки.

Можна припустити, що достатньо традиційний термін «суб єктивне право» вживається, швидше для того, щоб наголоси­ти на відмінності останнього від «об’єктивного права» або «права у об’єктивному сенсі», котре (теж достатньо традиційно) входило до термінологічного інструментарію правознавців, ніж з метою точної характеристики поняття права, що належить певній особі.

У зв’язку з цим можна дійти висновку, що таке акцентування уваги на «суб єктивності» або «об’єктивності» права поступово має втра­чати сенс, оскільки вже з самого контексту відповідних відносин цілком зрозуміло, чи йдеться про право окремої особи на певну по­ведінку, чи про сукупність норм та правил поведінки, що встановле­ні для певної категорії осіб.

Суб’єктивне аліментне право визначається як міра можливої поведінки уповноваженого суб’єкта, що забезпечується юридични­ми обов’язками інших учасників аліментних правовідносин і слу­гує для задоволення його інтересів.

Так, праву одного з подружжя на утримання відповідає обов’язок другого з них виплачувати за наявності умов, передбачених законом.

До суб’єктивного права, як правило, входить три правомочності:

• право вимагати від іншої особи виконання обов’язку;
• право на власну юридично значущу активну поведінку;
• право вимагати захисту – можливість привести в дію апарат примусу щодо зобов’язаної особи.

Аліментний обов’язок

Суб’єктивний аліментний обов’язок – міра належної поведнки аліментозобов’язаної особи.

Юридичний обов’язок також має свою структуру:

• необхідність вчинити певні дії;
• необхідність зазнати негативних наслідків невиконання свого обов’язку;
• необхідність зобов’язаної особи відреагувати на звернені до неї законні вимоги особи, що має відповідне суб’єктивне право.

Аліментний обов’язок по своїй природі є активним – це обов’язок здійснити ті дії, котрі вимагаються від зобов’язаної сторо­ни у правовому відношенні.

Консультація адвоката по сімейним справам відносно поняття аліментів

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при понятті аліментів, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про поняття аліментів на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про поняття аліментів! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про поняття аліментів, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Часті запитання сімейному адвокату та відповіді на них

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Поняття аліментів”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Аліментні зобов’язання;
2. Обов’язок батьків утримувати дитину;
3. Адвокат при оформленні договорів про утримання;
4. Обов’язок дітей утримувати батьків;
5. Права та обов’язки членів сім’ї щодо утримання;
6. Аліменти з іноземця.