Обов’язок батьків утримувати дитину

Аліментні зобов’язання батьків та дітей. Обов’язок батьків утримувати дитину

Правовідносини батьків та дітей щодо утримання – це право­відносини, в яких одна сторона зобов’язана надати другій стороні утримання на підставах і в порядку, що встановлені законом, а друга сторона вправі вимагати виконання такого обов’язку.

Зобов’язання батьків відносно дітей щодо утримання залежно від самої управомоченої особи поділяються на:

• зобов’язання батьків щодо утри­мання дитини до досягнення нею повноліття (глава 15 СК України);
• зобов’язання батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина (глава 16 СК України).

Обов’язок утримувати дитину – це моральне і найважливі­ше правове зобов’язання батьків.

Батьки зобов’язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи розлучені; цей обов’язок зберігається і у тому разі, коли дитина народилася у шлю­бі, який згодом було визнано недійсним.

Цей обов’язок не припиня­ється й у разі позбавлення батьків батьківських прав

У зв’язку з особливим станом дитини як особи, що через свій вік потребує певної матеріальної підтримки та захисту, окреме зна­чення мають зобов’язання батьків щодо утримання дитини до до­сягнення нею повноліття.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Які обов'язки батьків утримувати повнолітніх дітей? Які обставини бере до уваги суд коли виносить рішення щодо утримання батьків чи дітей? Який мінімальний розмір аліментів на дитину?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Обов’язок батьків утримувати дитину

Обов’язок утримувати дитину є таким, що нерозривно пов’язаний з особою матері та батька, а тому:

• за життя батьків він не може бути перекладений на іншу особу.

Додатковий (субсидіарний) обов’язок діда та баби утримувати внука – це їхній самостійний обов’язок, що виникає з окремої підстави, тому не є, відповідно до цивілістичної термінології, – переведенням обов’язку на іншу особу;

• після смерті матері чи батька він не входить до складу спадщини, у зв’язку з чим не може перейти до спадкоємців;
• батьківський обов’язок утримувати дитину триває до її повноліття.

Якщо, наприклад, дочка одружилася у 15 років, це значить, що вона набула повної цивільної дієздатності, але не стала повнолітньою, отже її право на утримання триватиме й надалі.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Юридичний склад, який є передумовою виникнення аліментних обов’язків батьків щодо дітей, виглядає наступним чином:

• кровне споріднення між батьками і дітьми, посвідчене в уста­новленому законом порядку чи інших юридично значимих зв’язків між ними (правовідносини щодо усиновлення);
• віку особи, яку батьки повинні утримувати.

Деякі науковці вважають, що до юридичного складу, що є підставою виникнення, може входити також такий юридичний факт, як договір на утримання неповнолітньої дитини у грошовій та (або) натураль­ній формі, який батьки можуть укласти між собою.

Також, відповідно до ст. 190 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та пі­клування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Нам здається, що такий юридичний факт буде скоріш підставою для зміни, а не для виникнення аліментних зобов’язань, адже аліментне зобов’язання вже існує, виникаючи з моменту народження дитини.

У той же час, перепоною виникненню аліментних правовідно­син будуть обставини, що звільняють батьків від сплати аліментів, а саме, зазначена у ст. 188 СК України можливість, коли дохід дити­ни набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Доречно відмітити рішення Кременецького районного суду Тернопільської області, в якому чітко зазначено, що отримання доходу дітьми, який нехай і забезпечує їх потреби, але не переви­щує доходів аліментозобов’язаної особи (за рішенням – отримувана дітьми стипендія), не звільняє батьків від виплати аліментів.

Стягнення аліментів у судовому порядку

Крім добровільного порядку сплати аліментів на дитину, зако­нодавство встановлює ще й судовий порядок, який ініціюється за за­явою зацікавлених осіб.

Справи про стягнення аліментів на дітей вважаються найбільш поширеною категорією справ, які випливають із сімейних правовідносин.

Визначення розміру аліментів

При визначенні розміру аліментів суд обов’язково з’ясовує всі обставини справи та враховує стан здоров’я і матеріальне станови­ще дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника алі­ментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних членів сім’ї та інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим за 50 відсотків прибутко­вого мінімуму для дитини відповідного віку, який щорічно затвер­джується відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України».

Отже, законодавством не визначена верхня межа розміру аліментів на дитину.

З 8 липня 2017 р. сімейне законодавство доповнено нормою, згідно з якою, той з батьків або інших законних представників ди­тини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 50% (раніше було 30%) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожитко­вих мінімумів на дитину відповідного віку.

За старим сімейним законодавством аліменти одержані на ди­тину, були власністю того з батьків, на ім’я кого вони виплачува­лись, і мали використовуватись за цільовим призначенням.

Наразі аліменти, одержані на дитину є власністю дитини, вона має право брати участь у використанні або самостійно розпоряджуватися алі­ментами на її утримання відповідно до Цивільного кодексу України.

Збільшення або зменьшення розміру аліментів

Контроль за цільовим використанням в інтересах дитини алімен­тів здійснює орган опіки та піклування як за власного ініціативою, так і за заявою платника аліментів.

У разі нецільового викорис­тання таких коштів платник має право звернутися до суду з позо­вом про зменшення розміру аліментів або про внесення їх частини на особистий рахунок дитини.

Як правило, аліменти сплачуються батьками щомісяця, на кожну неповнолітню дитину незалежно від того, де вона знаходиться.

Влаштування дитини до закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, де утримання надаєть­ся дитині з державного бюджету, не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким проживає дитина.

Існує ряд факторів, які впливають на ступінь матеріальної від­повідальності того із батьків, хто проживає із дитиною.

До них на­лежить виховання і турбота про дитину, ведення домашнього госпо­дарства на благо дитини, а також і той факт, що в більшості випадків той з батьків, з ким залишається дитина, змушений постійно пра­цювати, щоб отримати кошти для власного існування та існування дитини.

Відповідно, коло обов’язків у такої особи значно ширше від тої, яка не проживає разом із дитиною (проживає поза сім’єю) та сплачує тільки кошти на утримання.

Це повинно бути враховане при визначенні розміру аліментів, що підлягають сплаті.

СК України передбачає можливість зменшення та збільшення розміру аліментів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів.

Перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру алі­ментів, є невичерпним – це зміна матеріального чи сімейного ста­ну платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них або інші обставини.

Взагалі, одним з найбільш дискусійним у сімейному праві до останнього часу є питання встановлення оптимального розміру аліментів на неповнолітніх дітей.

За су­часних економічних умов порядок законодавчого визначення роз­міру аліментів у частці від заробітку (доходу) був би архаїчним, оскільки існував за радянських часів і розрахований на середній за­робіток (доходи) в умовах відсутності різкого соціального розшару­вання.

Є думка, що законодавцю не слід було відмовлятись від стягнення аліментів у певній, визначеній у законі частці до заробітку (доходу). Бо це б максимально забезпечило права дитини і розвантажило суди від зайвої роботи.

На наш погляд, мінімальний розмір утримання, встановлений у за­коні, не достатньо виконує свою функцію забезпечення прав дітей – його слід підвищити у сучасних економічних умовах.

Але встанов­лення в законі утримання у частці від заробітку, вважаємо, було б зайвим, адже у випадку надзвичайно маленького доходу, дитина не буде отримувати необхідних для існування коштів, а у випадку великих доходів є висока вірогідність того, що вони будуть йти не тільки на забезпечення дитини.

Виплата аліментів у твердій грошовій сумі

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, части­ну доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Якщо розмір алі­ментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, то він підлягає індексації відповідно до закону.

До обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, береться до уваги і майно, яким володіє або користується особа, і запроваджується витратний метод розрахунку доходів плат­ника аліментів.

Тобто, якщо ми знаємо, що особа має тіньовий дохід, але немає офіційного доходу, або офіційний дохід явно нижчий, а неофіцій­ний набагато більший, стягувач аліментів тепер може в суді довести факт витрат.

Якщо платник аліментів їздить на дорогому автомобілі, чи живе в елітній квартирі, їздить на відпочинок за кордон, суд це повинен врахувати.

Більше того, враховується не тільки факт володіння майном, але і користування ним.

Тобто вводиться принцип – винаймаєш кварти­ру в центрі міста або позичив іномарку на деякий час, то і на алімен­ти знайдеш гроші.

Стягненя аліментів через суд

В боржника є право після отримання судового наказу про стяг­нення аліментів на звернення до суду з позовом, про зменшення суми аліментів. У такому випадку увесь тягар доказування необхід­ності зменшення аліментів лягає на їх платника.

Законом передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стяг­нення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Якщо особа хоче стягнути більше аліментів, ніж 50 відсотків, то вона може це зробити, довівши в класичному позовному проваджені свої збільшені вимоги.

Виплата державної допомоги на утримання дитини

Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати алі­ментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині при­значається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за раху­нок коштів Державного бюджету України.

Роботу щодо призначен­ня та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної по­літики у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Відповідний по­рядок призначення та виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 189.

Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Окрім цього, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, в сім’ях яких вихову­ються та проживають неповнолітні діти, мають право на такі види державної допомоги:

• допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
• допомога при народженні дитини;
• допомога при усиновленні дити­ни;
• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклуван­ня;
• допомога на дітей одиноким матерям.

Згідно зі ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хво­робою, каліцтвом тощо).

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дити­ну, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів для розвитку (спортивний інвентар, музичні інструменти тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у мистецьких та спор­тивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів і т.п.

Представляється, що батьки також можуть укласти договір на участь у додаткових витратах на дитину, хоча в СК це і не зазначено.

У літературі була висловлена думка, що кошти, які надаються батьками на покриття додаткових витрат, є одним з різновидів алі­ментних платежів.

У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової до­помоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з цим Порядком, той з батьків, хто виїж­джає, повинен виконати аліментні зобов’язання з утримання дитини (дітей) до досягнення нею повноліття, які оформляються договором між цією особою та одним з батьків, з яким залишається дитина (діти), або її опікуном, піклувальником, або договором про припинення права на аліменти для дитини (дітей) у зв’язку з передачею права власнос­ті на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділян­ку тощо).

Якщо аліментні зобов’язання не були виконані особою, що виїжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

Аліменти на повнолітніх дітей

Вагому частину аліментних правовідносин займають правовід­носини батьків та їх повнолітніх дітей. Ці правовідносини мають власні підстави виникнення, строки існування, припинення, а також зміст, права та обов’язки їх учасників.

Відповідно до Сімейного кодексу України обов’язок батьків щодо утримання виникає стосовно:

• повнолітніх непрацездатних дочки, сина (ст. 198 СК України);
• повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання (ст. 199 СК України).

Керуючись ст. 198 СК України, батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують ма­теріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Вказані у кодексі юридичні факти у своїй сукупності утво­рюють складну юридичну сукупність.

Як ми вже визначились раніше, непрацездатними є ті, хто досяг встановленого законом пенсійного віку, інваліди 1-3 груп.

Потреба у матеріальній допомозі визначаєть­ся відповідно до прожиткового мінімуму, те ж стосується можливос­ті надання допомоги.

Можливість батьків надавати матеріальну до­помогу не залежить від їхньої працездатності.

Цей факт може бути враховано судом при винесенні рішення, але не звільняє зобов’язану особу від надання утримання.

Аліменти повнолітнім непрацездатним доньці, сину, що потребують матеріальної допомоги, в разі визнання їх інвалідами першої, другої та третьої груп присуджуються на строк інвалідності, а непрацездатним за віком – довічно.

За інших умов, повнолітнім доньці, сину не потрібно бути неді­єздатними для надання допомоги.

Утримання повнолітніх дітей, які навчаються

Так, законодавством встановлений обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей до досягнення ними 23 років у разі якщо вони продовжують навчання та потре­бують матеріальної допомоги, якщо батьки мають змогу надавати матеріальну допомогу.

Суд при розгляді позову про утримання алі­ментів зобов’язаний дуже уважно перевірити потребу повнолітніх дітей у матеріальній допомозі.

Якщо судом буде встановлено, що, наприклад, син навчається у вищому навчальному закладі заочно, але ніде не працює, але має можливість працевлаштування, необхід­ність надання йому матеріальної допомоги може бути під сумнівом.

При визначенні суми матеріальної допомоги мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального за­кладу, проживання за його місцезнаходженням.

Підставою для припинення права на утримання є припинення навчання з будь-якої причини, а також досягнення 23-річного віку.

Крім того, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 Сімейного кодексу України.

Це статті, що регулюють від­носини щодо відрахування аліментів за ініціативою платника, дого­вір про сплату аліментів та про припинення такої сплати у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно, час, за який прису­джуються аліменти, їх розмір та порядок зміни такого розміру і т.д.

Необхідно підсумувати, що відносини між батьками та дітьми щодо утримання останніх повинні підлягати більш ретельному ре­гулюванню.

На відміну від відносин подружжя, найважливіший суб’єкт цих відносин – дитина, що беззаперечно потребує підвище­ного захисту та підтримки.

З аналізу судової практики виходить, що суди у більшості випадків стають як раз на захист інтересів дітей, відмовляючи у позовних вимогах тільки у крайніх випадках, коли вони є абсолютно не обґрунтованими чи неможливими.

Консультація адвоката по сімейним справам при обов’язку батьків утримувати дитину

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при обов’язку батьків утримувати дитину, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про обов’язок батьків утримувати дитину на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про обов'язок батьків утримувати дитину! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про обов’язок батьків утримувати дитину, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Часті запитання сімейному адвокату про обов’язок батьків утримувати дитину

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Обов’язок батьків утримувати дитину”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Поняття аліментів;
2. Аліментні зобов’язання;
3. Адвокат при оформленні договорів про утримання;
4. Обов’язок дітей утримувати батьків;
5. Права та обов’язки членів сім’ї щодо утримання;
6. Аліменти з іноземця.