Правові наслідки припинення шлюбу

Правові наслідки припинення шлюбу

Відповідно до ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслі­док смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, а та­кож внаслідок його розірвання.

Незалежно від того, в який спосіб розірвано шлюб (в суді в державному органі РАЦС) внаслідок його розірвання на майбутнє припиняються права та обов’язки дружини та чоловіка як подружжя.

У результаті розірвання шлюбу припиняються особисті, а також майнові правовідносини, що виникли між подружжям у шлюбі.

При цьому слід зазначити, що одні правовідносини припиняються від­разу після розлучення, інші можуть бути збережені або за бажанням подружжя, або якщо це прямо передбачено законом.

З розірванням шлюбу подружжя втрачають й інші права, перед­бачені іншими галузями права: право на одержання спадщини за за­коном після смерті одного з колишнього подружжя; право на пен­сійне забезпечення в зв’язку з втратою подружжя на встановлених законом підставах.

Правові наслідки припинення шлюбу складаються з припинен­ня надалі особистих і майнових правовідносин, що існували між по­дружжям під час шлюбу.

При цьому одні правовідносини припиня­ються відразу після припинення шлюбу, інші можуть бути збережені або за бажанням подружжя (наприклад, збереження шлюбного пріз­вища – ст. 113 СК України; виплата відповідно до шлюбного догово­ру – ст. 99 СК України) або в силу прямого встановлення закону.

Адвокат по сімейним справам

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто задають питання: Коли виникає право на повторний шлюб? В якому випадку виникає право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу? Як відбувається скасування рішення про оголошення фізичної особи по­мерлою?

На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Класифікація правових наслідків, що виникають у зв’язку з припиненням шлюбу

Враховуючи вищезазначене, можна провести наступну класифікацію правових наслідків, що виникають у зв’язку з припиненням шлюбу. Правові наслідки немайнового характеру, що виникають:

• між подружжям (повторний шлюб, поновлення шлюбу, зміна прізвища тощо);
• між подружжям і дітьми (з ким проживатимуть діти після припинення шлюбу, можлива .зміна прізвища дитини, участь батьків у вихованні дитини після припинення шлюбу тощо);
• між подружжям, дітьми та іншими особами (участь діда, баби, прабаби, прадіда у вихованні онуків, правнуків; можливість спілкування братів, сестер, які проживають окремо тощо).

Правові наслідки майнового характеру

Правові наслідки майнового характеру:

• між подружжям (розподіл майна, аліментні відносини, спадкування);
• між подруж­жям і дітьми (розподіл майна, аліментні відносини, спадкування);
• між подружжям, дітьми та іншими особами (розподіл майна, спадкування).

В літературі також виділяють правові наслідки розірвання шлюбу:

• у сфері особистих немайнових відносин;
• у сфері майнових відносин;
• у сфері правовідносин подружжя як батьків.

В зазна­ченій класифікації йдеться про правові наслідки розірвання шлю­бу, тоді як в попередній класифікації зазначаються правові наслідки саме припинення шлюбу, що є ширшою категорією, адже включає в себе припинення шлюбу як внаслідок його розірвання, так і у разі смерті одного з подружжя або оголошення його померлим у вста­новленому законом порядку.

У зв’язку з цим далі правові насідки припинення шлюбу будуть викладатися за першою класифікацією.

Немайнові права та обов’язки

Немайнові права і обов’язки, що виникають для подруж­жя та інших осіб у випадку припинення шлюбу.

Конституція України, ЦК та СК України містять у собі цілий перелік норм, спря­мованих на захист прав і свобод осіб, які перебувають у шлюбі, а т акож на регулювання взаємовідносин подружжя на принципах вза­ємоповаги особистих немайнових і майнових прав, що виникають після реєстрації шлюбу.

Правові наслідки немайнового характеру

Правові наслідки немайнового характеру, що виникають між подружжям у зв ‘язку з припиненням шлюбу.

Якщо розглядати особисті немайнові права людини, як загальну категорію (право на життя, на охорону здоров’я, право на свободу та особисту недоторканність життя, право на повагу честі та гідності тощо) та особисті немайнові права (обов’язки) подружжя, що вини­кають у зв’язку з вступом до шлюбу, а не з народження, то останні, безумовно, виходять із суті природних прав людини.

Їхня специфічна особливість – вони діють тільки в межах шлюбних відносин подруж­жя, вони не абсолютні, а відносні, оскільки можуть бути порушені не ким-небудь, а тільки одним з подружжя.

Крім того, реалізація осо­бистих немайнових прав одним з подружжя можлива лише при узго­дженні своїх дій з іншим з подружжя і навіть з урахуванням інтересів сім’ї в цілому (дітей, батьків).

Виходячи з цього, припинення особис­тих немайнових прав здійснюється разом з припиненням шлюбу.

Але в той же час слід зазначити, що виходячи з розділу 6 СК України, особисті немайнові права та обов’язки подружжя, що ви­никли під час шлюбу, поширюють юридичні наслідки реалізації за­значених правовідносин на осіб, які розірвали шлюб.

Право на вибір прізвища

Право на вибір прізвища належить до групи особистих немай­нових прав подружжя, яке полягає у можливості вибору подружжям прізвища як при укладенні шлюбу (ст. 35 СК України), так і в разі його припинення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змі­нила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після реєстрації шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У зв’язку з цим у рішенні суду про ро­зірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, хто змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що роз­ривається.

Отже при розірванні шлюбу кожен з подружжя має право зберегти спільне прізвище або поновити дошлюбне прізвище, при цьому це право може бути реалізоване тільки в момент розірван­ня шлюбу.

В подальшому, якщо у колишнього подружжя виникне бажання змінити прізвище, їм доведеться це робити у загально ви­значеному порядку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 915 «Про затвердження Порядку роз­гляду справ про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи».

До групи особистих немайнових прав подружжя відноситься також право на повторний шлюб після розірвання шлюбу, що передбачено ст. 116 СК України.

Виникнення права на повторний шлюб

Право на повторний шлюб виникає за наявності одного з двох моментів:

• реєстрація розірвання шлюбу державним органом РАЦС та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу;
• набранням чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Особа має право на повторний шлюб після розірвання попе­реднього шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу та одержання відповідного свідоцтва не можуть визначати момент виникнення права повторний шлюб, яке виникає відразу після розірвання попереднього шлюбу.

При цьо­му наявність повторного шлюбу, як правило, позбавляє певних пільг, пов’язаних з припиненням шлюбу в силу тих юридичних фактів, що мають суттєве значення для надання державою соціальної допомоги (наприклад, пенсії у зв’язку з втратою годувальника) або утримання від іншого подружжя тощо.

Стаття 118 СК України передбачає можливість поновлення шлюбу в разі з’явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою.

Оголошення судом одного з подружжя померлим або визнання його безвісно відсутнім ґрунтується відпо­відно на презумпції (припущенні) смерті цієї особи чи на констата­ції факту неможливості вирішення питання про її життя або смерть, внаслідок чого не виключається можливість з’явлення зазначеної особи або виявлення місця її перебування.

У випадку з’явлення особи, яка була оголошена померлою, і ска­суванні відповідного рішення суду про визнання її такою, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебу­вав у повторному шлюбі (ч. 1 ст. 118 СК України).

Умови для поновлення шлюбу

Отже, для понов­лення шлюбу у такій ситуації необхідна наявність певних умов:

1. З’явлення особи, яка була оголошена померлою. Це означає, що питання про юридичну долю припиненого шлюбу постає лише у разі з’явлення особи, яка була оголошена померлою, без будь-яких винятків.
2. Скасування рішення суду про визнання одного з подружжя померлим. Відповідно до ст. 48 ЦК України у разі з’явлення або виявлення місця перебування громадянина, визнаного безвісно від­сутнім, суд скасовує рішення про оголошення його померлим (ст. 250 ЦПК України), при цьому з заявою про скасування рішення може звернутися як той з подружжя, хто був оголошений померлим, так і інші заінтересовані особи.
3. Відсутність факту перебування у повторному шлюбі.

Аналізуючи зміст ст. 118 СК України можна дійти висновку, що в да­ному випадку не має значення, чи існує повторний шлюб (фактично і юридично), чи був припинений за підставами ст. 104 СК України оскільки вирішальним критерієм в даному випадку є наявність факту перебування одного (або їх обох) з подружжя у повторному шлюбі з іншою особою, тобто у шлюбі, укладеному після розірван­ня шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу (ст. 116 СК України).

За таких обставин автоматичного поновлення шлюбу між особою, яка була оголошена померлою, та іншим з подружжя при їх взаємній згоді на це не відбувається, навіть при припиненому повторному шлюбі.

Поновлення шлюбних відносин в юридичному сенсі між зазначеними особами можливо на підставі їх спільної за­яви до державного органу РАЦС, яка подається згідно вимог глави 4 СК України (державна реєстрація шлюбу).

Необхідно зазначити, що при наявності наведених вище умов поновлення шлюбу у разі з’явлення одного з подружжя, який був оголошений померлим, відбувається автоматично, незалежно від на­явності чи відсутності на це згоди подружися.

У зв’язку з цим вба­чається певна неузгодженість ч. 1 ст. 118 СК України з ч 1 ст 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України, які встановлюють що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки і примушування їх до шлюбу не допускається.

Усунення зазначених суперечностей можливо шляхом внесення до ч. 1 ст. 118 СК України ще однієї умо­ви – при наявності взаємної згоди на поновлення шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 СК України у разі з’явлення особи яка була визнана безвісно відсутньою, і скасування відповідного рішен­ня суду, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебував у повторному шлю­бі.

Скасування рішення про оголошення фізичної особи по­мерлою

Скасування рішення про оголошення фізичної особи по­мерлою або визнання її безвісно відсутньою проводиться в судово­му порядку шляхом винесення нового рішення, копія якого надсила­ється судом відповідному державному органу РАЦС для анулювання запису про смерть (ч. 2 ст. 250 ЦПК України).

Нове рішення суду про скасування попереднього про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є підставою для скасування запису акта про розірвання шлюбу та відповідного Свідоцтва.

Правові наслідки немайнового характеру, що виникають між подружжям та дітьми у зв’язку з припиненням шлюбу

Відповідно до ст. 157 СК України той з батьків, хто проживає окре­мо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

По суті, без реалізації свого права на особисте спілкування з дитиною важко виконати обов’язки щодо її виховання.

Саме для захисту цього права та захисту інтересів дитини законодавець говорить, що той з батьків, хто проживає з ди­тиною, не має права перешкоджати іншому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не заважає нормальному розвиткові дитини.

Батьки можуть вирішувати питання участі того з них, хто про­живає окремо від дитини, у її вихованні за взаємною згодою.

Якщо ж такого договору немає, то інший з батьків має право на відшко­дування матеріальної і моральної шкоди у випадку порушення його правомочностей щодо дитини при наявності таких юридичних фактів:

• батько, який проживає з дитиною, повинен подати заяву в орган опіки та піклування;
• на підставі цієї заяви зазначений орган визначає способи участі у вихованні дитини батька, який окремо від неї проживає, про що виноситься відповідне рішення органом опіки та піклування;
• ухилення того з батьків, хто про­живає з дитиною, від виконання цього рішення, яке є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов’язки відносно дитини, незалежно від того, перебу­вали вони у шлюбі між собою чи ні. Сам факт розірвання шлюбу не впливає на обсяг прав та обов’язків щодо дитини.

Один з бать­ків має право перешкоджати зміні прізвища своєї дитини.

У випад­ку виникнення спору він вирішується органом опіки та піклування або в судовому порядку.

При вирішенні зазначеного спору береться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дітей, а також інші обставини, що засвідчують відповідність зміни прізвища інтер­есам дитини.

Згідно з сімейним законодавством, батько дитини має право на захист свого батьківства, якщо вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі (у випадку, коли дитина наро­дилася до закінчення десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншим чоловіком).

Для визначення свого батьківства по­передній чоловік повинен або узгодити це у вигляді спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі, або за рішенням суду довести по­ходження дитини саме від нього.

Одним з основних особистих немайнових прав дитини і и право на сім’ю та сімейне виховання.

Насамперед воно полягає наданні дитині можливості жити й виховуватися у сім’ї.

Право баби, діда, прабаби, прадіда на спілкування та виховання онуків

Право дитини на сімейне виховання охоплює не лише проживання з батька­ми, а й спілкування її з дідом, бабою, прадідом, прабабою, братами, сестрами та іншими членами сім’ї.

У СК України закріплені права не тільки баби та діда на виховання онуків і правнуків, а й прабаби і прадіда, якщо вони проживають окремо.

Стаття 257 СК України встановлює право баби, діда, прабаби, прадіда на спілкування зі своїм онуком, правнуком і на участь у їх вихованні.

Підставою цього права є родинний зв’язок між бабою, дідом і внуком або прабабою, прадідом і правнуком.

СК України встановлює право, а не обов’язок баби, діда, прабаби, прадіда, пов’язаний з вихованням онуків і правнуків.

У зв’язку з цим можна нести мову про те, що, виховуючи внуків і правнуків, вони не тільки никонують свої моральні обов’язки, а й реалізують своє право.

На практиці можуть виникати випадки, коли батьки розлучені або коли один з них помер (був оголошений померлим), а той з бать­ків, з ким залишилися проживати діти, не дає можливості батькам (бабі, дідові) іншого з подружжя спілкуватися з дітьми.

У зв’язку з цим батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають пра­на перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом сво­їх прав щодо виховання внуків, правнуків (ч. 2 ст. 257 СК України).

Дід, баба, прадід, прабаба у разі чинення батьками або інши­ми особами, з якими проживають діти, перешкод їх спілкуванню з онуками, правнуками мають право на підставі ст. 124 Конституції України звертатися безпосередньо до суду з позовом про усунення цих перешкод.

При розгляді спору суд має керуватися інтересами ді­тей.

У своєму рішенні він повинен встановлювати способи участі діда, баби, прадіда, прабаби у вихованні дитини (систематичні зу­стрічі, відвідування дитиною місця проживання баби, діда, праба­би, прадіда тощо), місце і час їх спілкування, а також враховувати інші обставини, що мають значення для справи.

Якщо ж спілкуван­ня діда, баби, прадіда з онуками й правнуками негативно впливає на останніх, орган опіки та піклування може заборонити його, при­чому як тимчасово, так і назавжди.

Реалізація права братів і сестер на спілкування

Брати й сестри мають право на спілкування (ст. 259 СК України).

Особливої актуальності реалізація зазначеного права набуває у тих випадках, коли в силу тих або інших життєвих обставин брати й сестри не проживають разом, внаслідок чого утруднюється їх спіл­кування між собою.

Крім того, можливі випадки, коли через певні обставини батьки перешкоджають такому спілкуванню.

З метою підтримання та зміцнення родинних зв’язків законодавець і закрі­плює право братів і сестер на спілкування незалежно від їх місцез­находження і ставлення до цього батьків або інших членів сім’ї.

Майнові права і обов’язки подружжя та інших осіб в разі припинення шлюбу

Розірвання шлюбу впливає не тільки на особисті, але й на майнові відносини колишнього по­дружжя (одного з подружжя, якщо шлюб припиняється не внаслідок його розірвання, а внаслідок смерті або оголошення його померлим), а також інших осіб.

Майнові правовід­носини подружжя – це складний комплекс дій стосовно володіння, користування і розпорядження майном.

Правовий режим майна по­дружжя визначається в залежності від того, ким він встановлений – законодавцем чи самими учасниками майнових відносин – подруж­жям.

У зв’язку з цим можна говорити про законний (легальний) і договірний правовий режим подружнього майна.

За умови, якщо діяв законний (легальний) режим спільного майна подружжя, він припи­няє свою дію на майно, яке набувають колишні дружина, чоловік, не поширюється режим спільної сумісної власності, навіть за умо­ви, що вони проживають спільно.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної влас­ності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками (подружжям) виключно за взаємною згодою відповідно до правил, встановлених ЦК України (ст. 68 СК України).

Подружжя, яке розлучилося, має право на поділ спільного су­місного майна, набутого за час шлюбу.

Щодо цих вимог встановлюється строк позовної давності 3 роки, який починає свій сплив не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту, коли інший співвласник (ОДИН з подружжя) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

В разі розподілу майна враховуються також спільні борги по­дружжя і право вимоги боргів або інших сум по зобов’язаннях, що виникли в інтересах сім’ї.

З розірванням шлюбу втрачаються й інші права, наприклад, право на одержання пенсії, спадщини після смерті колишнього подружжя, право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю колишнього подружжя-годувальника тощо.

Права та обов’язки подружжя стосовно утримання передбачені розділом 9 СК України, де визначаються способи надання утримання, час, з якого вони сплачуються, визначення розміру аліментів одного із подружжя за рішенням суду, припинення права одного з подружжя на утримання тощо.

У зв’язку з цим розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Право на утримання після розірвання шлюбу

Після розірвання шлюбу особа (інший з подружжя) має право на утримання наявності умов, передбачених ч. 1-3 ст. 76 СК України, зокрема:

• якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або про­тягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік або дружина може надавати саку матеріальну допомогу;
• якщо вона стала інвалідом після спли­ну одного року від дня розірвання шлюбу, коли її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка пбо дружини під час шлюбу;
• якщо на момент розірвання шлюбу цій особі залишилося не більше як п’ять років до досягнення вста­новленого законом пенсійного віку – право на утримання буде вини­кати після досягнення цього пенсійного віку за умови, що подружжя спільно проживало у шлюбі не менш як десять років.

Право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу один з по­дружжя (колишній чоловік або дружина) має і тоді, якщо є пра­цездатним, але потребує матеріальної допомоги за умови, що у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, за час шлюбу він не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду тощо.

Таке право може бути реалізоване за умови, що колишній чоловік або дру­жина спроможні надавати матеріальну допомогу, яка триває протя­гом трьох років від дня розірвання шлюбу (ч. 4 ст. 76 СК України).

Правові наслідки майнового характеру, що виникають між подружжям та дітьми у зв’язку з припиненням шлюбу

Майнові права та обов’язки подружжя, що виникають під час шлюбу, по­ширюють юридичні наслідки реалізації зазначених правовідносин на осіб, що розірвали шлюб, а також на відносини з іншими осо­бами (дітьми).

Наприклад, реалізація жінкою (чоловіком) свого права на материнство (батьківство), що передбачено ст.ст. 49-50 СК України, навіть після припинення шлюбних відносин не звіль­няє батьків від зобов’язань утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України), або до 23 років, якщо дити­на продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги (ст. 199 СК України).

Водночас треба мати на увазі, що законом встановлені винятки із зазначеного правила.

Так, відповідно до ст. 188 СК України бать­ки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо її дохід набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпе­чує її потреби.

Визнання питання щодо утримання дитини у судовому порядку

Якщо між колишнім подружжям немає домовленості щодо утри­мання дитини, зазначене питання вирішується в судовому порядку.

При вирішенні цього питання суд, відповідно до ст. 182 СК України, вирішує наступні питання:

• стан здоров’я та матеріальне стано­вище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацез­датних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• інші обставини, що мають суттєве значення. У зв’язку з цим у кожному конкретно­му випадку суд визначає розмір аліментів з урахуванням зазначених вище обставин.

Стаття 173 СК України закріплює принцип роздільності майна батьків та дітей, який має велике значення при здійсненні батьками та дітьми повноважень власності, а також у разі поділу спільного майна подружжя.

При цьому речі, які належать дітям, взагалі не по­винні враховуватися.

Таке розмежування майнових прав дорослих і неповнолітніх членів сім’ї спрямоване насамперед на захист майнових прав дитини.

Правові наслідки майнового характеру, що виникають у зв’язку і припиненням шлюбу, можуть наступити для дитини у випадку спадкування майна у разі смерті (оголошення померлим) одного і батьків.

Спадкування проводиться за правилами, встановленими книгою VI ЦК України.

Правові наслідки майнового характеру, що виникають між подружжям, дітьми та іншими особами у зв’язку з припиненням шлюбу

При розподілі майна між подружжям, які розривають свій шлюб, можуть бути зачеплені інтереси інших осіб (членів сім’ї та ін.), яким спірне майно належить також на праві спільної власності.

При вирішенні спору в судовому порядку їхні майнові інтереси та­кож повинні враховуватися.

Існують випадки, коли особа, яка була оголошена померлою, незалежно від часу своєї появи (головне – скасування відповідно­го рішення суду) може пред’явити свої права на належне майно і вимагати його повернення у інших осіб, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до них після оголошення фізичної особи по­мерлою.

У випадку неможливості повернення майна в натурі, особа, яка була оголошена померлою, має право на відшкодування вартості зазначеного майна.

Правові наслідки майнового характеру, що виникають у зв’язку із припиненням шлюбу, можуть наступити також і для інших осіб у випадку спадкування майна у разі смерті (оголошення померлим) одного з подружжя.

Спадкування проводиться за правилами, вста­новленими книгою VI ЦК України.

Шлюб, проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу поро­джує безліч наслідків правового та морального характеру, що сто­суються не лише колишніх чоловіка та дружини, але і їхніх дітей, інших осіб, а також майна.

Консультація адвоката по сімейним справам при правових наслідках припинення шлюбу

Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при правових наслідках припинення шлюбу, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах в сфері сімейного права.

Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про правові наслідки припинення шлюбу на Вашу користь!

Чим може допомогти сімейний юрист:

• вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
• швидко зібрати необхідний пакет документів;
• супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
• досягти бажаного результату за короткий термін.

Скрябін Олексій Миколайович

Сімейний адвокат

Не витрачайте свій час і сили на самостійне вирішення питання про правові наслідки припинення шлюбу! Хороший адвокат допоможе знайти оптимальний вихід з Вашої ситуації!

Для того щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).

Не затягуйте з питанням про правові наслідки припинення шлюбу, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.

Найчастіші питання адвокату

Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Правові наслідки припинення шлюбу”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни в сфері законодавства України і актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Підстави припинення шлюбу;
2. Поняття припинення шлюбу;
3. Порядок припинення шлюбу;
4. Припинення шлюбу зі смертю одного з подружжя;
5. Визнання розірвання шлюбу фіктивним;
6. Сімейно-правова відповідальність;
7. Органи опіки та піклування у сімейних відносинах;
8. Адвокат в сімейних правовідносинах;
9. Здійснення сімейних прав;
10. Виконання сімейних обов’язків.