Позбавлення батьківських прав

Сімейний адвокат

Скрябін Олексій Миколайович

Доктор юридичних наук, професор. Досвід роботи у сфері сімейного права з 2007 року.

Вітаю вас! У цій статті Адвокат Скрябін пояснює, коли можливе позбавлення батьківських прав в Україні, які підстави враховує суд, які документи потрібно підготувати та які наслідки має таке рішення для батьків і дитини. Ви також дізнаєтесь, як діяти під час воєнного стану, якщо один із батьків перебуває за кордоном, та чому у таких справах важливо правильно довести інтереси дитини.

Що таке позбавлення батьківських прав в Україні

Позбавлення батьківських прав — це судове рішення, яким мати або батько втрачає правовий статус щодо виховання, представництва та участі у визначенні важливих питань життя дитини. Йдеться саме про позбавлення прав, а не про припинення біологічного зв’язку. Дитина залишається дитиною цієї особи, а обов’язок утримувати її не зникає.

У практичному сенсі позбавлення батьківських прав означає, що один із батьків більше не може самостійно впливати на питання виховання, навчання, лікування, виїзду дитини, оформлення окремих документів або реалізації інших сімейних прав. Водночас суд завжди перевіряє, чи справді така міра необхідна для захисту дитини, а не використовується як інструмент тиску між дорослими.

Позбавлення батьківських прав в Україні застосовується лише через суд. Орган опіки, навчальний заклад, родичі або інший з батьків можуть надати документи, висновки, пояснення чи ініціювати процес, але остаточне рішення ухвалює саме суд. Тому порядок позбавлення батьківських прав завжди пов’язаний із підготовкою позову, доказів і участю органу опіки та піклування.

Важливо розуміти: позбавлення прав не є автоматичним навіть за наявності конфлікту, розлучення, окремого проживання або боргу зі сплати аліментів. Суд оцінює поведінку відповідача у комплексі: чи ухиляється він від виховання, чи шкодить дитині, чи є небезпечні обставини, чи можна захистити дитину менш суворим способом, а також як фактично реалізується правовий зв’язок батьків і дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав за Сімейним кодексом України

Підстави позбавлення батьківських прав визначаються сімейним законодавством і мають вичерпний характер. Це означає, що суд не може позбавити матір або батька прав лише тому, що між дорослими погані стосунки, є складне розлучення або один із батьків не подобається іншому. Потрібна конкретна поведінка, яка порушує права та інтереси дитини.

Найчастіше у судових справах підставою є ухилення від виконання батьківських обов’язків. Воно може проявлятися у тривалій відсутності спілкування з дитиною, байдужості до її здоров’я, навчання та розвитку, відсутності матеріальної підтримки, небажанні брати участь у вихованні. Але саме по собі окреме проживання не означає ухилення: суд перевіряє, чи була можливість брати участь у житті дитини і чи свідомо особа цього не робила.

Іншими підставами можуть бути жорстоке поводження з дитиною, хронічна алкогольна або наркотична залежність, експлуатація дитини, примушування до жебракування чи бродяжництва, а також засудження за умисний злочин щодо дитини. У таких ситуаціях позбавлення батьківських прав спрямоване не на формальне обмеження дорослого, а на захист дитини від небезпеки, психологічного тиску або шкідливого середовища. Основні підстави та правові наслідки закріплені у Сімейному кодексі України.

Для суду має значення не лише сама підстава, а й докази її існування. Наприклад, якщо йдеться про залежність, потрібні медичні документи або інші належні підтвердження. Якщо йдеться про ухилення від виховання, важливими можуть бути довідки зі школи, дитячого садка, медичного закладу, характеристика, листування, показання свідків, рішення щодо аліментів або документи виконавчої служби.

Коли можна позбавити батька батьківських прав

Позбавлення батьківських прав батька можливе, якщо суд встановить, що його поведінка відповідає передбаченим законом підставам і така міра справді відповідає інтересам дитини. Найпоширеніша ситуація — батько не проживає з дитиною, не спілкується з нею, не бере участі у вихованні, не допомагає матеріально та не цікавиться життям дитини протягом тривалого часу.

Однак для позитивного рішення недостатньо просто зазначити, що батько не бере участі у вихованні. Позивач має показати суду повну картину: коли припинилося спілкування, чи були спроби залучити батька до життя дитини, чи знав він про потреби дитини, чи мав можливість допомагати, як ставився до обов’язку утримання, чи наявна заборгованість зі сплати аліментів.

Окрема проблема виникає тоді, коли батько формально не заперечує проти спілкування, але фактично нічого не робить. У таких справах суд звертає увагу на реальну поведінку, а не тільки на пояснення у судовому засіданні. Якщо особа роками не відвідує дитину, не цікавиться її здоров’ям, не приходить до школи або садка, не бере участі у лікуванні чи розвитку, це може підтверджувати невиконання обов’язків щодо виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав батька часто потрібне не лише для юридичного оформлення фактичної ситуації, а й для захисту дитини у майбутньому. Наприклад, це може мати значення для виїзду за кордон, оформлення документів, вирішення питань навчання, лікування, місця проживання або запобігання ситуації, коли батько, який роками не піклувався про дитину, починає блокувати важливі рішення.

Позбавлення батьківських прав матері: коли це можливо

Позбавлення батьківських прав матері можливе на тих самих правових підставах, що й позбавлення прав батька. Закон не встановлює для матері особливого імунітету від відповідальності, якщо її поведінка шкодить дитині або свідчить про свідоме невиконання батьківських обов’язків. Водночас суди дуже уважно перевіряють усі обставини, оскільки рішення має серйозні наслідки для дитини.

На практиці позбавлення батьківських прав матері може розглядатися, якщо вона залишила дитину без належного догляду, не забезпечує безпечних умов проживання, має підтверджену залежність, жорстоко поводиться з дитиною, системно ігнорує її потреби або фактично самоусунулася від виховання. Також значення мають ситуації, коли дитина тривалий час проживає з батьком, родичами або іншими особами, а мати не бере реальної участі у її житті.

Суд не позбавляє матір батьківських прав лише через бідність, складні життєві обставини або тимчасові труднощі. Якщо жінка опинилася у складній ситуації, але намагається піклуватися про дитину, звертається по допомогу, підтримує зв’язок і не створює небезпеки, цього може бути недостатньо для такого крайнього заходу. Важливо відрізняти складні обставини від винної поведінки та небажання виконувати обов’язки.

У таких справах особливо важливий висновок органу опіки та піклування. Орган опіки обстежує умови проживання, спілкується з дитиною, аналізує поведінку матері, збирає інформацію від школи, медичних установ, сусідів або родичів. Суд не зобов’язаний автоматично погоджуватися з висновком органу опіки, але зазвичай надає йому значну увагу разом з іншими доказами.

Які документи потрібні для позбавлення батьківських прав

Документи для позбавлення батьківських прав мають підтверджувати не лише родинний зв’язок із дитиною, а й самі підстави позову. Суду потрібно бачити, хто є батьками дитини, де вона проживає, з ким фактично перебуває, хто займається вихованням, чи бере відповідач участь у житті дитини та які обставини свідчать про необхідність позбавлення прав.

Зазвичай до справи готують свідоцтво про народження дитини, документи про місце проживання, документи про розірвання шлюбу або окреме проживання батьків, рішення суду чи домовленості щодо аліментів, підтвердження несплати аліментів, характеристики зі школи або дитячого садка, медичні довідки, докази відсутності участі у вихованні, листування, заяви, акти, довідки органів або інші матеріали.

Якщо підставою є жорстоке поводження, небезпечна поведінка, залежність або інші ризики для дитини, доказова база має бути особливо уважною. Можуть мати значення звернення до поліції, медичні документи, висновки психолога, акти служб у справах дітей, рішення судів, постанови, матеріали виконавчого провадження, пояснення свідків. Якщо паралельно вирішується питання утримання, корисно завчасно підготувати докази щодо стягнення аліментів, щоб показати матеріальну участь або повну бездіяльність другого з батьків.

Якщо документи оформлені за кордоном, їх потрібно підготувати для використання в Україні. У багатьох випадках потрібен переклад українською мовою, а залежно від країни походження документа — апостиль або інша форма легалізації. Це особливо важливо, коли один із батьків або дитина проживає за межами України, а справа розглядається українським судом.

Позовна заява про позбавлення батьківських прав: що потрібно зазначити

Позовна заява про позбавлення батьківських прав повинна бути не емоційною скаргою, а юридично структурованим документом. У ній потрібно чітко зазначити, кого саме просять позбавити батьківських прав, щодо якої дитини подається позов, які фактичні обставини це підтверджують і які докази додаються до справи.

У позові важливо описати історію відносин дитини з відповідачем: чи проживали вони разом, коли припинилася участь у вихованні, чи сплачувалися аліменти, чи були спроби налагодити контакт, як дитина реагує на ситуацію, хто фактично забезпечує її потреби. Суду потрібно зрозуміти не лише формальні порушення, а й те, як поведінка матері або батька впливає на дитину.

Окремо вказується участь органу опіки та піклування, оскільки у справах щодо дітей його позиція має істотне значення. Позивач може просити суд витребувати висновок органу опіки, долучити його до справи, заслухати пояснення представника органу або врахувати вже наявні матеріали. Якщо дитина досягла віку, коли її думка може бути врахована, суд також може з’ясовувати її позицію з урахуванням віку, розвитку та психологічного стану.

У позовній заяві не варто перебільшувати або додавати непідтверджені обставини. Якщо суд побачить, що позов побудований лише на конфлікті між дорослими, без доказів шкоди або ухилення від обов’язків, це може послабити позицію. Набагато ефективніше подати спокійний, послідовний і доказовий текст, у якому кожен факт має підтвердження.

Порядок позбавлення батьківських прав через суд

Порядок позбавлення батьківських прав передбачає звернення до суду з позовною заявою. Таку справу не можна вирішити через РАЦС, нотаріуса або просту письмову домовленість між батьками. Навіть якщо один із батьків сам не заперечує проти позову, суд все одно перевіряє, чи не порушує рішення права дитини.

Позов може подати один із батьків, опікун, піклувальник, особа, у сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний заклад, орган опіки та піклування, а також дитина, яка має право самостійно звернутися до суду у випадках, передбачених законом. На практиці найчастіше позов подає той із батьків, з ким фактично проживає дитина і хто щоденно забезпечує її потреби.

Після відкриття провадження суд досліджує письмові докази, пояснення сторін, позицію органу опіки та піклування, обставини проживання дитини, її зв’язок із кожним із батьків, матеріальну та психологічну ситуацію. Якщо відповідач не з’являється до суду, це не завжди зупиняє розгляд справи, але позивач має довести, що відповідача належним чином повідомляли про судовий процес.

Судове рішення у справі про позбавлення батьківських прав ухвалюється лише після оцінки всіх доказів у сукупності. Суд не повинен формально підтримувати позицію позивача тільки через те, що відповідач не бере активної участі у процесі. Головне питання для суду — чи буде позбавлення прав відповідати найкращим інтересам дитини та чи немає іншого способу захистити її права.

Роль органу опіки у справі про позбавлення батьківських прав

Орган опіки та піклування є обов’язковим учасником справи про позбавлення батьківських прав. Його роль полягає не в тому, щоб автоматично підтримати одну зі сторін, а в тому, щоб надати суду висновок щодо ситуації дитини. Такий висновок має допомогти суду оцінити, чи справді позбавлення прав є необхідним.

Для підготовки висновку орган опіки може обстежувати умови проживання дитини, спілкуватися з батьками, родичами, педагогами, лікарями, представниками школи або дитячого садка. Також можуть враховуватися відомості про участь кожного з батьків у вихованні, забезпеченні побуту, навчання, лікування та психологічної стабільності дитини.

Висновок органу опіки не є заміною судового рішення. Суд оцінює його разом з іншими доказами і може не погодитися з ним, якщо він є неповним, формальним або не відповідає фактичним обставинам справи. Саме тому сторонам важливо не покладатися лише на висновок, а самостійно готувати повну доказову базу, зокрема коли потрібна участь органу опіки у сімейному спорі.

У практиці часто трапляються ситуації, коли орган опіки бачить складний конфлікт між батьками, але не знаходить достатніх підстав для позбавлення прав. У такому випадку позивачу потрібно особливо уважно доводити, що справа стосується не особистого спору дорослих, а реального захисту дитини від байдужості, небезпеки, психологічного тиску або тривалого ухилення від батьківських обов’язків.

Позбавлення батьківських прав під час воєнного стану

Позбавлення батьківських прав під час воєнного стану залишається можливим, адже воєнний стан сам по собі не скасовує права дитини на захист, належне виховання, утримання та безпечне середовище. Суди продовжують розглядати сімейні справи, хоча організаційні умови можуть залежати від регіону, безпекової ситуації та роботи конкретного суду.

Воєнний стан може ускладнювати збір доказів, повідомлення відповідача, участь сторін у судовому засіданні, отримання довідок або висновків. Якщо один із батьків перебуває у зоні бойових дій, за кордоном, на тимчасово небезпечній території або не має стабільного зв’язку, суду потрібно надати всі можливі відомості для належного повідомлення та об’єктивного розгляду справи.

Водночас сам факт війни не є автоматичною підставою для позбавлення батьківських прав. Якщо батько або мати тимчасово не можуть бачитися з дитиною через службу, евакуацію, відсутність транспортного сполучення чи інші об’єктивні обставини, це не завжди свідчить про ухилення від виховання. Суд відрізняє вимушену відсутність від свідомої байдужості до дитини.

У таких справах особливо важливо правильно показати причинно-наслідковий зв’язок. Якщо один із батьків до війни і під час війни не цікавився дитиною, не допомагав, не підтримував контакт і не виконував обов’язки, це може підтверджувати системне ухилення. Якщо ж відсутність участі пов’язана лише з об’єктивними воєнними обставинами, позбавлення прав може бути необґрунтованим.

Позбавлення батьківських прав, якщо батько за кордоном

Якщо батько перебуває за кордоном, це не означає, що позбавлення батьківських прав неможливе. Український суд може розглядати справу за наявності правових підстав, належної підсудності та можливості повідомити відповідача про процес. Для позивача головне — правильно вказати відомі контактні дані, місце проживання або перебування відповідача, а також надати докази його поведінки щодо дитини.

Сам факт проживання за кордоном не є підставою для позбавлення прав. Батько може перебувати в іншій країні, але при цьому спілкуватися з дитиною, надсилати кошти, брати участь у вирішенні важливих питань, цікавитися навчанням і здоров’ям. У такій ситуації позбавлення батьківських прав батька може бути безпідставним.

Інша ситуація — коли батько виїхав за кордон і фактично зник із життя дитини. Якщо він не телефонує, не пише, не допомагає, не бере участі у вихованні, не цікавиться станом здоров’я, не реагує на потреби дитини та не виконує аліментний обов’язок, це може стати частиною доказової бази. Важливо показати, що проблема не в самому виїзді, а в повному самоусуненні від батьківства.

Якщо докази або документи знаходяться за кордоном, їх потрібно підготувати для українського суду. Це можуть бути довідки, рішення іноземних органів, документи про місце проживання, листування, банківські документи, підтвердження спроб зв’язку. Документи іноземною мовою зазвичай потребують перекладу українською, а в окремих випадках — апостиля або консульської легалізації, особливо якщо справа має сімейні обставини з іноземним елементом.

Аліменти після позбавлення батьківських прав

Аліменти після позбавлення батьківських прав не скасовуються. Це один із ключових моментів, який часто неправильно розуміють батьки. Особа може втратити право виховувати дитину, представляти її інтереси та брати участь у вирішенні важливих питань, але обов’язок утримувати дитину залишається.

Суд може одночасно з позбавленням батьківських прав вирішити питання про стягнення аліментів. Це важливо, якщо раніше аліменти не були стягнуті або якщо позивач хоче одразу поєднати захист особистих прав дитини з її матеріальним забезпеченням. Такий підхід дозволяє не відкривати окремий судовий процес лише для аліментів.

Якщо аліменти вже стягуються, позбавлення батьківських прав не припиняє виконавче провадження. Борг зі сплати аліментів також не зникає. Навпаки, наявність значної заборгованості може бути одним із доказів байдужого ставлення до дитини, якщо вона поєднується з іншими обставинами: відсутністю спілкування, невиконанням виховних обов’язків, ігноруванням потреб дитини.

Важливо не зводити справу лише до грошей. Несплата аліментів сама по собі не завжди автоматично означає підставу для позбавлення батьківських прав, якщо немає інших доказів ухилення від виховання. Але коли аліментний обов’язок після розлучення поєднується з повною відсутністю участі у житті дитини, це може суттєво посилити позицію позивача.

Наслідки позбавлення батьківських прав для батьків і дитини

Наслідки позбавлення батьківських прав для матері або батька є дуже серйозними. Особа втрачає особисті немайнові права щодо дитини, перестає бути її законним представником, не може вимагати участі у вихованні як повноправний батько або мати, а також втрачає низку прав, пов’язаних із сімейним статусом.

Для дитини таке рішення може створити правову визначеність. Той із батьків або інша особа, яка фактично піклується про дитину, отримує більше можливостей вирішувати важливі питання без блокування з боку особи, яка не бере участі у вихованні. Це може стосуватися навчання, лікування, документів, захисту майнових та особистих прав дитини.

Водночас дитина не втрачає права на утримання. Позбавлений прав батько або мати все одно зобов’язані сплачувати аліменти. Дитина також не повинна нести негативні наслідки через поведінку дорослого. Судова логіка у таких справах будується навколо захисту дитини, а не навколо покарання матері чи батька.

Наслідки позбавлення батьківських прав можуть впливати і на майбутні сімейні ситуації. Наприклад, особа, позбавлена прав, не може претендувати на окремі права, які ґрунтуються на батьківстві, не може бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником. Саме тому суди підходять до таких рішень обережно і застосовують їх лише тоді, коли інтереси дитини цього потребують.

Судова практика у справах про позбавлення батьківських прав

Судова практика у справах про позбавлення батьківських прав виходить із того, що це крайній захід впливу на матір або батька. Суд не повинен застосовувати його формально, лише через конфлікт між батьками, бажання спростити виїзд дитини за кордон або отримати певні побутові переваги. Основне питання завжди одне: чи справді таке рішення захищає дитину.

У справах про позбавлення батьківських прав суди перевіряють не окрему фразу або один епізод, а всю поведінку відповідача. Значення має тривалість ухилення від виховання, ставлення до аліментів, участь у навчанні, лікуванні, спілкуванні, реакція на потреби дитини, а також наявність або відсутність реального бажання змінити поведінку.

Якщо відповідач доводить, що хотів спілкуватися з дитиною, але інший з батьків перешкоджав контактам, суд буде оцінювати це дуже уважно. У такій ситуації позбавлення батьківських прав може бути передчасним, якщо проблема полягає не в байдужості батька або матері, а в конфлікті між дорослими. Тому позивачу важливо показати саме винну поведінку відповідача, а не лише складні сімейні відносини.

Практичний висновок простий: позов має бути доказовим, спокійним і послідовним. Краще надати менше, але сильних доказів, ніж будувати справу на загальних образах. У суді переконують не емоції, а факти, які показують, що дитина потребує правового захисту саме через позбавлення батьківських прав.

Чи можна поновити батьківські права після рішення суду

Поновлення батьківських прав можливе, якщо мати або батько, яких раніше позбавили прав, змінили свою поведінку, ставлення до дитини та обставини, що стали підставою для судового рішення. Це не автоматична процедура і не формальне скасування попереднього рішення. Поновлення також відбувається лише через суд.

Суд перевіряє, чи справді особа усунула причини, через які її було позбавлено прав. Якщо йшлося про залежність, значення можуть мати лікування, стабільний стан, документи, спосіб життя. Якщо підставою було ухилення від виховання, суд буде дивитися, чи з’явився реальний інтерес до дитини, чи є сталі дії, чи не створить поновлення новий стрес або ризик для дитини.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина вже усиновлена і таке усиновлення не скасоване або не визнане недійсним. Також суд не поновлює батьківські права щодо особи, яка на момент розгляду справи вже стала повнолітньою. У центрі уваги знову перебуває не бажання дорослого, а інтереси дитини.

Якщо суд відмовив у поновленні батьківських прав, повторне звернення можливе лише після спливу встановленого законом часу. Це потрібно для того, щоб людина не подавала формальні позови один за одним, а реально змінила поведінку, спосіб життя, ставлення до дитини та могла підтвердити це доказами.

Допомога адвоката у справі про позбавлення батьківських прав

Допомога адвоката у справі про позбавлення батьківських прав потрібна не лише для написання позову. Такі справи вимагають правильної юридичної стратегії: потрібно визначити підставу, зібрати докази, підготувати позицію для органу опіки, передбачити заперечення відповідача та пояснити суду, чому рішення відповідає інтересам дитини.

Адвокат Скрябін допомагає оцінити перспективу справи ще до звернення до суду. Це важливо, тому що не кожен конфлікт із другим з батьків є підставою для позбавлення прав. Іноді ефективнішим може бути інший шлях: визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, встановлення порядку участі у вихованні або захист від перешкод у спілкуванні.

Адвокат представляє інтереси клієнта на підставі договору про надання правничої допомоги, який може укладатися онлайн. Довіреність для цього не потрібна. Це зручно для громадян України, які проживають за кордоном, перебувають в іншому місті або не можуть особисто відвідувати судові засідання.

Участь адвоката особливо важлива, якщо відповідач за кордоном, у справі є воєнні обставини, складна доказова база, висновок органу опіки потребує уточнення або є ризик, що суд сприйме справу як звичайний конфлікт між батьками. У таких ситуаціях юридично правильна позиція може суттєво вплинути на результат.

Юридичні рекомендації

Перед поданням позову зберіть усі докази, які показують реальну участь або неучасть другого з батьків у житті дитини. Не обмежуйтеся лише словами про те, що батько або мати не допомагає. Потрібні документи, листування, довідки, підтвердження звернень, інформація зі школи, садка, лікарні або виконавчої служби.

Не варто штучно перебільшувати обставини. Якщо суд побачить, що частина тверджень не підтверджується, це може послабити навіть сильну справу. Краще подати точну, стриману та доказову позицію, у якій кожен факт можна пояснити й підтвердити.

Завчасно підготуйтеся до роботи з органом опіки та піклування. Під час обстеження умов проживання важливо показати, де дитина спить, навчається, відпочиває, які має речі, хто фактично піклується про її побут, здоров’я та розвиток. Орган опіки має побачити не лише конфлікт, а реальне середовище дитини.

Якщо другий з батьків перебуває за кордоном, збережіть усі відомі контакти, адресу, електронну пошту, месенджери, підтвердження спроб зв’язку. Це допоможе суду вирішити питання повідомлення відповідача та покаже, що позивач діє добросовісно.

Інструкція для клієнта

1. Визначте правову підставу для позбавлення батьківських прав. Необхідно встановити, чи йдеться про ухилення від виконання батьківських обов’язків, жорстоке поводження з дитиною, хронічну залежність, експлуатацію дитини, небезпечну поведінку або іншу підставу, передбачену законодавством.
2. Зберіть докази, які підтверджують заявлені обставини. Підготуйте документи про дитину, місце її проживання, сплату або несплату аліментів, навчання, лікування, відсутність участі другого з батьків у вихованні, листування, довідки, характеристики та інші матеріали, що мають доказове значення.
3. Зверніться до органу опіки та піклування або підготуйтеся до його участі у справі. Орган опіки та піклування готує висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав з урахуванням найкращих інтересів дитини, який буде досліджуватися судом.
4. Підготуйте позовну заяву про позбавлення батьківських прав. У заяві необхідно чітко викласти фактичні обставини, правові підстави, навести докази та сформулювати позовні вимоги.
5. Подайте позов до суду та контролюйте належне повідомлення відповідача. Це особливо важливо, якщо другий з батьків проживає за кордоном, змінив місце проживання або ухиляється від участі у судовому процесі.
6. Візьміть участь у судовому розгляді, надайте пояснення, докази та аргументи, що підтверджують необхідність захисту прав та інтересів дитини. Правова позиція має бути послідовною, обґрунтованою та зосередженою насамперед на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
7. Після ухвалення судового рішення перевірте питання подальшого стягнення аліментів, виконання рішення суду та оформлення документів, пов’язаних із правовим статусом дитини. Якщо рішення буде оскаржене, необхідно своєчасно реагувати на апеляційне провадження та дотримуватися встановлених процесуальних строків.

Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:

1. Права батьків та дітей;
2. Види немайнових відносин батьків та дітей;
3. Виникнення особистих немайнових прав;
4. Встановлення походження дитини;
5. Визнання батьківства через суд;
6. Батьківські обов’язки;
7. Адвокат при оспорюванні батьківства;
8. Майнові правовідносини батьків та дітей;
9. Договори батьків щодо дітей.