Основні категорії спадкового права та розсуд адвоката у спадкових правовідносинах
Спадкове право тісно пов’язане з усіма іншими видами майнових прав.
З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, яке знаходиться на праві власності та інших речових правах. Вони є об’єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника.
З іншого боку, спадкування один зі способів набуття майнових прав, що зближує його з зобов’язальним правом.
Тому спадкове право є однією з важливих підгалузей цивільного права і займає проміжне місце між речовим та зобов’язальним правом.
Адвокат по сімейним справам
На нашому сайті advokat-zaporozhye.com Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.
Основні поняття
До основних понять спадкового права належать відповідні категорії, основні з яких наводяться нижче.
Спадкування — перехід майна після смерті його власника до інших суб’єктів за однією з двох підстав — за заповітом (тестаментом) або за законом.
Спадкове право — сукупність правових норм, які визначають підстави та регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших суб’єктів цивільного права.
Право спадкування у суб’єктивному сенсі – це право учасника цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті фізичної особи.
Право спадкування в об’єктивному сенсі — сукупність правових норм, які регламентують відносини спадкування (спадкові відносини).
Спадкодавець — людина (фізична особа), після смерті якої залишилося майно, стосовно якого відбувається спадкування.
Спадкоємці – учасники цивільних відносин, до яких переходить у встановленому порядку майно спадкодавця.
Спадкове майно, спадкова маса, або спадщина, — це сукупність прав і обов’язків померлого.
Наступництво при спадкуванні — перехід прав і обов’язків від одного учасника цивільних відносин до інших.
Універсальне наступництво при спадкуванні — перехід до спадкоємців усіх прав й обов’язків спадкодавця.
Сингулярне наступництво при спадкуванні – перехід до окремих осіб лише прав спадкодавця, не обтяжених обов’язками.
Відкриття спадщини — виникнення у спадкоємців права на набуття спадщини, яке відбувається в день смерті спадкодавця.
Набуття спадщини — її прийняття шляхом вчинення передбачених законом дій.
Заповіт — розпорядження власника своїм майном на випадок смерті шляхом одностороннього волевиявлення (правочину), на підставі якого виникають права та обов’язки у спадкоємців.
Спадкування за законом – спадкування, що настає в порядку, встановленому законом, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, а також у випадку смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від прийняття спадщини.
Спадкова трансмісія — перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи-спадкоємця, яка померла після відкриття спадщини, але до її прийняття.
Спадкування за правом представлення — передача при спадкуванні за законом спадкової частки померлого спадкоємця зазначеним у законі особам — онукам, дідусям, бабусям тощо в разі, коли спадкоємець помер до відкриття спадщини.
Заповідальний витка з (легат) – розпорядження спадкодавця в заповіті про надання майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі – відказоодержувача.
Фідеїкоміс (доручення совісті) – доручення спадкодавця спадкоємцю виконати щось на користь третьої особи, зроблене без дотримання спеціальних формальностей.
Спадкування за системою Парантела — закликання до спадкування групи кровних родичів, яка утворюється загальним пращуром та його низхідними.
Перша парантела включає самого спадкодавця та його низхідних, друга – батьків спадкодавця та їх низхідних тощо.
Застосовується в законодавстві низки країн центральноєвропейської системи приватного права.
Різниця між договором про спадщину та спадковим договором
Договір про спадщину — домовленість про призначення спадкоємця чи встановлення легату.
Сторонами такого договору є спадкодавець та спадкоємець чи третя особа (українським цивільним законодавством не передбачений).
Слід відрізняти від спадкового договору.
Спадковий договір – домовленість, за якою одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача (глава 90 ЦК України).
Однією з визнаних сучасних закономірностей правового регулювання в Україні та деяких країнах Європи є його деформалізація.
Вона полягає у тому, що у законодавстві підвищується питома вага юридичних норм з відносно визначеним змістом і як наслідок розширюється сфера «розсуду».
Це дає можливість повніше й точніше врахувати потреби й інтереси суб’єктів у процесі реалізації своїх прав через адвокатів.
З огляду на це важливо визначити ті галузі приватного права, де надання адвокатам більшого розсуду сприятиме підвищенню якості й ефективності правового регулювання.
Аналіз чинного законодавства дозволяє зазначити, що термін «розсуд» найчастіше зустрічається та використовується в приватному праві.
Це пов’язано з тим, що з прийняттям ЦК України законодавець розширив можливість суб’єктів цивільних відносин самостійно визначати варіанти свєї поведінки, врегульовувати взаємовідносини за допомогою диспозитивних норм.
Визначення терміну «розсуд»
Видається, вищевказане застосування поняття «розсуд» переплітає його з категорією «свобода» або навіть є її передумовою, де розсуд ставиться до формування волі, а свобода — до волевиявлення.
У приватному праві термін «розсуд» можна розглядати в декількох значеннях: рішення, висновок, думка.
Розсудити означає: «встановити», «виявити»,«визнати».
Таким чином, термін «розсуд» у професійній діяльності адвоката поєднується зі словами «прийняття рішення» – розпорядитися, узгодити права та обов’язки, здійснити.
Розсуд адвокатом у приватному праві — це застосування правової норми, що полягає у вільному виборі адвокатом поведінки шляхом оцінки, заснованої на його внутрішньому переконанні відповідно до своєї правосвідомості виходячи із принципів права, норм моралі та обставин правозастосовної ситуації.
Можливість реалізації розсуду закладена в законодавстві як України, так і деяких країн Європи.
Розсуд виступає як різновид пізнавальної діяльності, що складається з інтелектуального й вольового елементів.
Це розумова діяльність фізичної особи, що супроводжується оцінкою й порівнянням, тому розсуд в адвоката не виникає, а формується.
Консультація адвоката по сімейним справам при спадкових справах
Якщо Ви не знаєте, який краще вибрати спосіб вирішення справи при спадкових справах, то слід звернутися до юристів, які спеціалізуються на справах у сфері сімейного права.
Адвокат по сімейним справам допоможе швидко і якісно вирішити справу про спадкові справи на Вашу користь!
Чим може допомогти сімейний юрист:
- вибрати правильну тактику вирішення Вашого питання;
- швидко зібрати необхідний пакет документів;
- супроводити Вас в суді або вирішити справу без Вашої присутності;
- досягти бажаного результату за короткий термін.
Для того, щоб отримати консультацію нашого сімейного адвоката достатньо зателефонувати або написати нам в будь-який месенджер (Viber, WhatSapp, Telegram).
Не затягуйте з питанням про спадкові справи, телефонуйте нашим адвокатам в сфері сімейного права.
Найчастіші питання адвокату
Ставте лайк, якщо Вам сподобалася наша стаття “Адвокат по спадковим справам”, а ми спробуємо оперативно розміщувати зміни у сфері законодавства України та актуальну інформацію про рішення справ у сфері сімейного права на нашому сайті advokat-zaporozhye.com.
Корисні матеріали сайту advokat-zaporozhye.com:
- Джерела спадкового права;
- Норми цивільного законодавства у спадкових правовідносинах;
- Поняття спадкування та його види;
- Послуги адвоката при встановленні факту спадкування;
- Відкриття спадщини;
- Усунення від права на спадкування;
- Спадкування окремих видів майна, прав та обов’язків;
- Поняття заповіту, право на заповіт, коло спадкоємців за заповітом;
- Форма, порядок складання, зміна та скасування заповіту.
